Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Наступного ранку я в першу чергу взялася за фінікову пальму. Витягти корінь рослини виявилося досить брудною роботою. Причому, у прямому сенсі слова. Простелені на підлогу сміттєві пакети і газети не сильно вберегли мій кабінет від хаосу і всюди розкиданих купок землі. Кореневище виявилося досить щільною і сплутаною грудкою. Я дбайливо зрізала пару відростків, сподіваючись не пошкодити улюблену рослину. Адже це не просто кімнатна квітка. Це символ мого кар'єрного зростання. Не хотілося б так його занапастити... Я, звичайно, людина не надто забобонна, але все-таки... Шкода мені мій фінік... За ці роки він усюди супроводжував мене, переїжджаючи з одного мого робочого кабінету - в інший. У його присутності було прийнято безліч важливих рішень, він переживав зі мною всі радості та прикрості, він мені, як рідний… Та чого там «як». Він мені рідний!

Акуратно склавши відтяті корінці в пакет, я повернула фінікову пальму назад у діжку і засипала землею, після чого оглянула масштаби створеного мною безладу... А через десять хвилин має прийти клієнтка. Я знову не вгадала з часом….

Сяк-так зібравши бруд, я сміла його в купу, тому що офісне відро для сміття виявилося непридатним для висипання в нього землі. Довелося залишити все поки що так. «Потім попрошу Юльку викликати прибиральницю». Я зняла гумові рукавички і кинула їх у кут, втомлено зітхнувши, і як тільки сіла за свій стіл, одразу ж почула стукіт у двері.

- Заходьте! - голосно відповіла я, розглядаючи свій манікюр. Під нігтями все одно скупчився бруд, навіть незважаючи на гумові рукавички.

- Здрастуйте, Ярославо. Прийміть мої вітання, - з порога випалила симпатична темноволоса дівчина у яскраво-рудому пальті.

- З чим? - здивувалася я, відразу намагаючись пригадати, який сьогодні день. Обличчя дівчини здалося мені знайомим. Вона явно була в мене не вперше, але згадати її не змогла.

- Як же ... З заручинами! Ви ж виходите заміж за Владислава Чорного?

- Ах, це… так ... Дякую вам, - зніяковіло відповіла я і помітивши, що клієнтка коситься на купу землі в кутку, швидко додала. - Невеликий ритуал перед роботою.

Та розуміючи кивнула і плюхнулася в крісло.

- Ви знаєте, я вже була у вас пару тижнів тому. І ось прийшла повідомити, що ви помилились! – вона тріумфально усміхалася і поправляла довге, ретельно відпрасоване волосся. Ще жодного разу в моїй практиці мені не повідомляли, що я помилилася, з таким сяючим щасливим виглядом.

- Не пригадую вашу ситуацію, вибачте… У чому я помилилася? – одразу напружившись, запитала я суворішим тоном і приготувалася до оборони. Але надто вже не схожа була дівчина на незадоволену клієнтку. Ті зазвичай з порога починають кидатися звинуваченнями, але ніяк не вітати мене з заручинами з променистою усмішкою на обличчі.

- Ви сказали, що мені з хлопцем краще розлучитися, бо в нас усе несерйозно. Але я вас не послухала і терпляче чекала! І ось ми досі разом.

Я стала пригадувати дівчину і її наполегливе бажання почути, що її коханий уготований їй долею. Я того дня ще примудрилася зламати каблук на чоботі... Точно! То була та дівчина. Карти показали, що вона закохана по вуха, а хлопець просто морочить голову, зустрічаючись паралельно з іншими.

- Що ж, рада за вас. Це ваше рішення. Карти лише дають пораду, а як нею розпорядитися – ваша справа, - спокійно пояснила я.

- Ви сказали, що він мені зраджує, але я не вірю в це. І між іншим, інша жінка-ясновидиця так мені і сказала.

- І-і-і? Я не приватний детектив. Доказів надати вам, на жаль, не можу. Коментувати слова іншого невідомого мені фахівця не збираюся, – з легкою іронією відповіла я, намагаючись триматись упевнено.

– Ви можете переглянути на картах? Вважаю, що ви помилилися!

Дівчина діловито закинула одну ногу на іншу та поклала руки на стіл.

- І що вам це дасть, якщо ви й так впевнені у вашому коханому та в моїй помилці? – я прийняла таку саму позу, як і вона, віддзеркаливши положення тіла клієнтки. Це мало дати їй зрозуміти на підсвідомому рівні, що ми на рівних і я не маю наміру прогинатися.

- Може, ви таки помилилися? - вже з меншою впевненістю заговорила вона, змінивши своє безапеляційне "я вважаю", на "може" ... Цікаво виходить ...

- Якщо ви так незадоволені моєю консультацією, я попрошу секретаря повернути гроші. Але перегадувати я не бачу сенсу. Вас все одно не влаштує відповідь карт. Чому б вам не піти до тієї вашої ясновидиці?

- Ні... Я не те хотіла сказати... - зам'ялася панночка і почала нервово смикати волосся. – Не треба мені повертати гроші. Просто подивіться майбутнє наших стосунків ще раз. Будь ласка.

Я зітхнула. Нещодавно я нарікала на феєрійців у моєму сні, які сліпо вірять у долю і готові прийняти будь-яку відповідь ворожки, аби не брати відповідальність за своє життя, доводячи, що в моєму світі все не так. І ось зараз переді мною це чарівне створіння... Чим вона свідоміша за них? Не знає чого хоче. Ходить по ворожкам, сподіваючись почути позитивний прогноз, а якщо їй кажуть все, як є, - то просто не чує, біжить до іншої ворожки, звинувачуючи попередню в шарлатанстві... Стала б вона бігати по них і питати те саме, якби все у неї у стосунках було добре? Ні. Вона чіпляється за соломинку, боячись прийняти рішення та усвідомити проблему. На жаль, саме на таких людях дуже часто і наживаються так звані «ясновидці», говорячи про те, що клієнти хочуть чути. Але я так не роблю. І вона це відчуває. Ось тільки гадати їй більше не хочу.

– Свій прогноз я вам уже дала. Не бачу сенсу робити його знову за такий короткий термін.

- Ми постійно сваримося через те саме… - раптово почала вона зовсім іншим, пониклим голосом. Я бачу, що він зі мною просто тому що йому зручно, і це так і буде продовжуватися, поки я терплю. Але я не можу його покинути, розумієте?

- Краще бути аби з ким, ніж самотньою?

- Угу ... - тремтячими губами промимрив вона і відвела погляд.

- Я не ухвалю рішення за вас, зрозумійте. Це ваше життя. Просто подумайте про те, що, залишаючись у цих нездорових стосунках, ви блокуєте появу в своєму житті чогось нового. Ви розумієте?