Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

- Угу... - ще сумніше прошепотіла вона, ледве стримуючи сльози.

Я встала із крісла.

- Що ж… Якщо інших питань немає, то…

- А можна подивитися, чи зустріну я своє кохання потім, якщо розлучуся з Сашком?

Я зітхнула, сіла назад у крісло і дістала колоду. Без розкладу вона цей кабінет, схоже, не покине. У всякому разі, це вже краще, ніж удесяте перегадувати про ставлення до неї її Сашеньки.

Виснажена і зла, я повернулася додому із салону тільки близько восьмої. Дорогою додому я купила червоне вино. Корінь фінікової пальми вже лежав у чашці з теплою водою. Ретельно вимитий. Як ніяк, мені ще пити це зілля. Влада й досі не було. Тепер ми будемо бачитися набагато рідше… Вся ця історія з заручинами та репортажем, здавалося б, мала нас зблизити, але зрештою лише віддалила одне від одного. Але саме сьогодні його запізнення якраз на руку. Я залила шматочки кореня вином, як сказала Ніневія, і винесла на лоджію проти ночі. Тут Влад його не знайде. Мені не хотілося пояснювати йому мої магічні ритуали, адже я проста ворожка, як він увесь час говорить. А ось Ніна, можливо, не просто ворожка зі сну.

"Ну що ж, перевіримо сон на реальність" - подумала я, вдивляючись у відблиски нічних ліхтарів та місяця в чаші з червоним вином.