Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова 📚 - Українською

Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

139
0
23.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Викрадена перевертнем." автора Галина Курдюмова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 85
Перейти на сторінку:
Глава 22. Перевертень. 3.

Продовжую зачудовано розглядати чоловіка. Який же він… Навіть важко підібрати епітети. Магнетичний… Містичний… Таємничий… Якби я хотіла намалювати справжнього вовка-перевертня, то він був би точною копією Всеслава Полоцького. Він подобається мені… на якомусь іншому рівні. Таким впевненим у собі, самодостатнім, врівноваженим має бути ватажок зграї.

- Ви з роду княжого… А зараз як? Полоцькі головують над перевертнями?

- Вплив князів Полоцьких і досі дуже великий, та від офіційного керівництва вони відмовились. Зазвичай усе вирішує рада старійшин.

- А як ти опинився у цьому лісі?

- Я тут працюю.

- Ким?

- Лісником. Хіба може бути робота краща для перевертня-одинака.

- І повертатися не збираєшся? Тепер, коли Борислава вигнано з родини? Ти міг би стати ватажком.

- Ні. Мстислава чудово справляється з моїми братами, виростила їх, виховала, дарує їм материнське кохання, якого нам усім так не вистачало. Я не зміг би дати братам усе те, що дає їм вона. Вона гідна вовчиця і я не хочу нічого міняти у своєму житті. За віком на главу сімейства міг уже претендувати і Всеволод, і Радобор, але їх влаштовує цей стан речей, чому я повинен втручатися в їхнє життя?

- А ти... свою обраницю знайшов?

- Навіть не намагався шукати. Передавати їй сімейне прокляття? Навіщо? Навпаки, намагаюся менше контактувати з жіночою статтю.

- Але тоді ваш рід обірветься!

- Може, так було б найкраще для всіх. Але, гадаю, Рад не дасть йому обірватися, він весь у батька.

 - Ти не знаєш, що трапилося з вашим батьком та чоловіком Мстислави?

- Я знаю тільки те, що знають усі. Хоч і не приїжджав додому, але постійно дізнавався про життя сім'ї. .Є перевертні, які мені передають новини. Тільки про тебе нічого не чув, адже ти з'явилася зовсім недавно, а я останню пару тижнів ні з ким не зустрічався.

- І що, в місті багато перевертнів, крім Полоцьких? – я якось не думала, що є інші.

- О, цілком достатньо! І в місті, і у селищі. У селищі майже усі – перевертні, це кілька сімейств, які намагаються жити спільно, підтримуючи одне одного. Хоча декому подобається жити у місті, серед людського суспільства. В інших містах теж зустрічаються перевертні, але з ними ми спілкуємося рідко.

І це все мені потрібно вкласти у своїй голові. І постаратися, щоб вона не луснула від перенапруження. У-у-у! Але я беру себе до рук і спокійно питаю:

- А чому ти не підтримуєш контактів із братами?

- Ми посварилися. По дурості. Я був старшим, Рад і Влад дорікали мені, що я не пішов з батьком, коли він подався до відьом і не повернувся. Але як я міг не послухатися старшого? Мені було дев'ятнадцять, а до двадцяти одного ми вважаємося неповнолітніми. Та навіть переступивши цю межу, але проживаючи у родині, перевертні повинні підпорядковуватися ватажку. Тому я й пішов із дому, щоб здобути незалежність і нікому не підкорятися.

- Але ж навідувати братів ти міг!

Всеслав насупився, але промовчав.

- Зрозуміло, - продовжила я, - копив образу. Стільки років! А вони ж не знають, де ти. Переживають! Турбуються! Може, давно готові перепросити, примиритися, але ти не надав їм цей шанс! Всеславе, ти не правий! – Я навіть обурено стукнула красеня-вовка кулачком у груди.

- Можливо, я, й справді, був неправий... – задумливо мовив старший Полоцький.

- Ти можеш жити окремо, це твоє право, твій вибір. Але підтримувати контакти з сім’єю необхідно! Ти не уявляєш, як би усі зраділи, якби побачили тебе!

Всеслав хмикнув.

- Що ж, ось і перевіримо. Все одно мені треба відвезти тебе до Полоцьких. Чудовий привід для зустрічі з рідними, чи не так?

Я зраділа:

- Так, я впевнена, що ви помиритеся!

- Тоді в дорогу, мала! До сутінків ти маєш опинитися під крильцем, хоч це й смішно звучить по відношенню до перевертня, у Мстислави. Отже, маємо поспішити. Ліс манитиме тебе, особливо, коли на небо знов виповзе повний місяць. У маєтку справитись із внутрішнім вовком буде легше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 52 53 54 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"