Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Утрачений рай, Джон Мільтон 📚 - Українською

Читати книгу - "Утрачений рай, Джон Мільтон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Утрачений рай" автора Джон Мільтон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 75
Перейти на сторінку:
Твому улюбленому Сину,

В ласкавій справедливості судити

Земних ослушників Небес. Ти знаєш:

Мене яко Верховного Суддю

В Мій час тілесний жде найгірша доля.

Я сам обрав її перед Тобою

Й не відступатиму во ім’я правди

І справедливости для тих створінь

Приречених. Допоки ще прийму

Їх тіло, їх неправий суд їх вирок, —

Дочасно дам їм віру в примирення

Із Нами. Без розлогих судочинств

Тепер в Раю постануть лиш вони —

Ті двоє. Третій же (його провина —

Збунтованість проти законів Наших)

Вже й так осуджений навіки – Змій

Від кари не втече». Так мовив Син,

устаючи з-за Божого престолу,

І в почті Полководців Сил і Владців

Архангельських Престолів йшов у Славі

До брам небесних, котрі розчинились

На Всесвіт, Землю та Едемський сад.

Ступив униз і – всемогуттю Бога

Умить скоряються простори й час: —

Ступив на Землю, в Рай. Хилилось Сонце

На вечір. Тихий вітерець з долин

Дихнув, мов опахало, прохолоду

На Рай у млосній спеці. Вседержитель,

Од гніву охоловши, появивсь

Як Судія й заступник водночас

Першолюдей. А ті, почувши голос

Знайомий між деревами, мерщій

В гущавину кущів затислись вдвох,

Ховаючись. Знов гучно пролунало:

«Адаме! Де ти? Чув, що Я іду.

Чому не зустрічаєш як годиться

Посеред Раю? Чи якесь-то діло

Загаяло тебе? Виходь, Я жду,

Адаме». Зляканий Прабатько

Й Прамати вийшли. Знічені, пониклі,

Безлюбні до Створителя й навзаєм —

Куди й поділась ніжна теплота

І кроткий послух! Появився страх,

Вина, стид, заклопотаність і відчай,

Затятість, злість і хитрощі. Насилу

Адам промимрив: «Голос Твій впізнавши,

Зі страху ми сховалися в кущі,

Бо ми обоє голі…» Судія

На те всміхнувсь: «Не раз на голос Мій

Являвсь ти радісно. Чому тепер

Він став тобі страшний? І звідкіля

Довідавсь ти про вашу наготу?

Ти часом не торкався тих плодів,

Що Я заборонив вам споживати?»

Адам залебедів: «О Небеса!

У час лихий стою пред Судією,

Щоб захистити віддану Жону,

Мою найкращу вірну Половину,

Що оступилася. Вину й покару

На себе взяв би я. Та приховати

Що-небудь від Творця хіба можливо?

Жона, яку для мене сотворив Ти,

Моя помічниця, Твій дар коштовний,

Така ласкава, віддана і ніжна,

Що з рук її одне лише Добро,

Як із Твоїх, мені здавалось, брав,

Тому все через них благословенне, —

Вона дала мені вкусить той плід

І я вкусив». Всевишній одказав:

«Вона – хто? Бог твій? Повелитель зверхній

Чи рівня, що верховність чоловіча

Їй має поступатись проти Бога?

Сотворена із тебе і для тебе, —

Довершенішого, аніж вона;

На те вона й наділена красою

Та ніжними принадами для тебе,

Щоб ти кохав її як повелитель.

Для жінки-бо коханець перш за все

Єсть володар. Вона такого хоче.

Ти мав би це затямить». Судія

Суворо позирнув на Єву: «Жінко,

Кажи, чого накоїла!» Німа,

Тяжким прибита соромом, Прамати

Насилу прошептала: «Піддалася

Я на підмову Змія й смакувала

Плоди ті…» Се почувши, Вседержитель

Оголосив усеверховний присуд.

Найперше – Змієві. Бо він – тварина

Беззахисна, згвалтована Злим Духом

На злочин – в райській сутності своїй

Нечистим став. (Чому? Про це людині

Знать не дано: її бо власний гріх

Пригнічує. І тільки Сатані —

Найпершому із гріховодів – кара

Дочасу схована у таїну,

Так, ніби вирок Змієві) «За те,

Що ти вчинив, тебе Я проклинаю

Між усіма тваринами земними,

Щоб повзав ти на череві й лизав

Прах тління і ковтав його. Ніколи

Між жінчиним потомством і твоїм

Не втихне ворожнеча. Сім’я жінки

Вражатиме твоїх у голову;

Вони ж кусатимуть у п’яти сім’я

Людське». (Минуть тисячоліття, й присуд

Господній здійсниться: Пречиста Діва,

Що другою Праматір’ю нам стане,

Народить людям Богочоловіка —

Христа, що бачив Сатану – владику вітру

В падінні громоблисному з Небес

Предвічно. Потім Влюднений, воскресити,

У поєдинку грізному здолає

Владику Пекла та його князів

І – людський Бранець – забере у бран

Навколоземне царство Сатани

Гріховне. А Гріховності Отця

Поволоче, закутого в кайдани,

І кине нам до ніг.) Уседержитель

Ознайомив присуд Єві: «Відтепер

Побільшають твої страждання в тяжах

І болещах народження дітей.

Ти підкорятимешся волі Мужа,

Прилипнувши усім єством до нього».

Затим Адаму присуд: «Через тебе,

Що підкорився умовлянням Жінки

Й покуштував заказаних плодів,

Земля назавше проклятою стане

І, рясно зрощувана людським потом,

Родитиме бур’ян і колючки.

Ти, з неї взятий, вернешся у неї,

Із праху – в прах і тлінь». Так осудив

Прапредків людства явлений з Небес

Суддя і Рятівник. А наглу смерть

Відклав із милосердя до тремтячих

Уже не владців, а рабів Природи,

Беззахисних… Як по тисячоліттях,

Коли Апостолам помивши ноги,

Бог першолюдям слугував: зі шкір

Забитих, а чи то злинялих звірів,

Покрив людську не тільки наготу

Тілесну, а й бридотнішу духовну

Від гніву Вседержителя та зразу

Вернувсь у Славі на престол Господній

І там Всевідущому про земне —

Про суд і ласку для людей повів.

Як непокора людська й Божий присуд

Вершились на Землі, у брами Пекла,

Розчинені широко, гоготав

Та бухкав у хлань Хаосу вогонь

І чорний дим, відколи Сатані

Його дочка Гріховність одімкнула

[з Пекла вихід. Поруч з нею Розпад –

Смерть, син її, від матері почув

Таке: «Ми тут засиділися, Сину,

А наш Отець, великий Сатана,

В Новому світі княжить та надбав

Для нас достойну спадщину і жде нас,

Інакше повернувся би у Пекло,

Небесними погоничами гнаний,

Бо тільки тут

1 ... 52 53 54 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Утрачений рай, Джон Мільтон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Утрачений рай, Джон Мільтон"