Читати книгу - "Занурення в патерни проектування, Олександр Швець"

В цих кла­сах буде визна­че­но лише один метод, що при­ймає в пара­ме­трах коо­рди­на­ти поча­тку та кінця маршру­ту, а пове­ртає масив всіх точок маршруту.

Хоча кожен клас про­кла­да­ти­ме маршрут на свій роз­суд, для наві­га­то­ра це не буде мати жодно­го зна­че­ння, оскі­льки його робо­та поля­гає тільки у зобра­же­нні маршру­ту. Наві­га­то­ру доста­тньо пода­ти до стра­те­гії дані про поча­ток та кіне­ць маршру­ту, щоб отри­ма­ти масив точок маршру­ту в обумов­ле­но­му форматі.

Клас наві­га­то­ра буде мати метод для вста­нов­ле­ння стра­те­гії, що дозво­ли­ть змі­ню­ва­ти стра­те­гію пошу­ку шляху «на льоту». Цей метод стане у наго­ді кліє­нтсько­му коду наві­га­то­ра, напри­клад, кно­пкам-пере­ми­ка­чам типів маршру­тів в інте­рфе­йсі користувача.

Ана­ло­гія з життя

Різні стра­те­гії потра­пля­ння до аеропорту.

Вам потрі­бно діста­ти­ся аеро­по­рту. Можна доїха­ти авто­бу­сом, таксі або вело­си­пе­дом. Тут вид тра­нс­по­рту є стра­те­гією. Ви виби­рає­те конкре­тну стра­те­гію в зале­жно­сті від конте­кс­ту — наявно­сті гро­шей або часу до відльоту.

Стру­кту­ра

Конте­кст збе­рі­гає поси­ла­ння на об’єкт конкре­тної стра­те­гії, пра­цюю­чи з ним через зага­льний інте­рфе­йс стратегій.

Стра­те­гія визна­чає інте­рфе­йс, спі­льний для всіх варіа­цій алго­ри­тму. Конте­кст вико­ри­сто­вує цей інте­рфе­йс для викли­ку алгоритму.

Для конте­кс­ту нева­жли­во, яка саме варіа­ція алго­ри­тму буде обра­на, оскі­льки всі вони мають одна­ко­вий інтерфейс.

Конкре­тні стра­те­гії реа­лі­зую­ть різні варіа­ції алгоритму.

Під час вико­на­ння про­гра­ми конте­кст отри­мує викли­ки від кліє­нта й деле­гує їх об’єкту конкре­тної стратегії.

Кліє­нт пови­нен ство­ри­ти об’єкт конкре­тної стра­те­гії та пере­да­ти його до кон­стру­кто­ра конте­кс­ту. Крім того, кліє­нт пови­нен мати можли­ві­сть замі­ни­ти стра­те­гію на льоту, вико­ри­сто­вую­чи сетер поля стра­те­гії. Завдя­ки цьому, конте­кст не зна­ти­ме про те, яку саме стра­те­гію зараз обрано.

Псе­вдо­код

У цьому при­кла­ді конте­кст вико­ри­сто­вує Стра­те­гію для вико­на­ння тієї чи іншої ари­фме­ти­чної операції.

// Загальний інтерфейс стратегій.
interface Strategy is
  method execute(a, b)

// Кожна конкретна стратегія реалізує загальний інтерфейс у свій
// власний спосіб.
class ConcreteStrategyAdd implements Strategy is
  method execute(a, b) is
    return a + b

class ConcreteStrategySubtract implements Strategy is
  method execute(a, b) is
    return a - b

class ConcreteStrategyMultiply implements Strategy is
  method execute(a, b) is
    return a * b

// Контекст завжди працює зі стратегіями через загальний
// інтерфейс. Він не знає, яку саме стратегію йому подано.
class Context is
  private strategy: Strategy

  method setStrategy(Strategy strategy) is
    this.strategy = strategy

  method executeStrategy(int a, int b) is
    return strategy.execute(a, b)


// Конкретна стратегія вибирається на більш високому рівні,
// наприклад, конфігуратором всієї програми. Готовий об'єкт-
// стратегія подається до клієнтського об'єкта, а потім може
// бути замінений іншою стратегією, в будь-який момент, «на
// льоту».
class ExampleApplication is
  method main() is
    // 1. Створити об'єкт контексту.
    // 2. Ввести перше число (n1).
    // 3. Ввести друге число (n2).
    // 4. Ввести бажану операцію.
    // 5. Потім, обрати стратегію:

    if (action == addition) then
      context.setStrategy(new ConcreteStrategyAdd())

    if (action == subtraction) then
      context.setStrategy(new ConcreteStrategySubtract())

    if (action == multiplication) then
      context.setStrategy(new ConcreteStrategyMultiply())

    // 6. Виконати операцію за допомогою стратегії:
    result = context.executeStrategy(n1, n2)

    // N. Вивести результат на екран. Засто­су­ва­ння

Якщо вам потрі­бно вико­ри­сто­ву­ва­ти різні варіа­ції якого-небу­дь алго­ри­тму все­ре­ди­ні одно­го об’єкта.

Стра­те­гія дозво­ляє варію­ва­ти пове­ді­нку об’єкта під час вико­на­ння про­гра­ми, під­став­ляю­чи до нього різні об’єкти-пове­ді­нки (напри­клад, що від­рі­зняю­ться бала­нсом шви­дко­сті та спо­жи­ва­ння ресурсів).

Якщо у вас є без­ліч схо­жих кла­сів, які від­рі­зняю­ться лише деякою поведінкою.

Стра­те­гія дозво­ляє від­окре­ми­ти пове­ді­нку, що від­рі­зняє­ться, у вла­сну ієра­рхію кла­сів, а потім зве­сти поча­тко­ві класи до одно­го, нала­што­вую­чи його пове­ді­нку стратегіями.

Якщо ви не хоче­те ого­лю­ва­ти дета­лі реа­лі­за­ції алго­ри­тмів для інших класів.

Стра­те­гія дозво­ляє ізо­лю­ва­ти код, дані й зале­жно­сті алго­ри­тмів від інших об’єктів, при­хо­ва­вши ці дета­лі все­ре­ди­ні кла­сів-стра­те­гій.

Якщо різні варіа­ції алго­ри­тмів реа­лі­зо­ва­но у вигля­ді роз­ло­го­го умо­вно­го опе­ра­то­ра. Кожна гілка тако­го опе­ра­то­ра є варіа­цією алгоритму.

Стра­те­гія роз­мі­щує кожну лапу тако­го опе­ра­то­ра до окре­мо­го класу-стра­те­гії. Потім конте­кст отри­мує певний об’єкт-стра­те­гію від кліє­нта й деле­гує йому робо­ту. Якщо раптом зна­до­би­ться змі­ни­ти алго­ри­тм, до конте­кс­ту можна пода­ти іншу стратегію.

Кроки реа­лі­за­ції

Визна­чте алго­ри­тм, що схи­льний до частих змін. Також піді­йде алго­ри­тм, який має декі­лька варіа­цій, які оби­раю­ться під час вико­на­ння програми.

Ство­рі­ть інте­рфе­йс стра­те­гій, що опи­сує цей алго­ри­тм. Він пови­нен бути спі­льним для всіх варіа­нтів алгоритму.

Помі­сті­ть варіа­ції алго­ри­тму до вла­сних кла­сів, які реа­лі­зую­ть цей інтерфейс.

У класі конте­кс­ту ство­рі­ть поле для збе­рі­га­ння поси­ла­ння на пото­чний об’єкт-стра­те­гію, а також метод для її зміни. Пере­ко­найте­ся в тому, що конте­кст пра­цює з цим об’єктом тільки через зага­льний інте­рфе­йс стратегій.

Кліє­нти конте­кс­ту мають пода­ва­ти до нього від­по­від­ний об’єкт-стра­те­гію, коли хочу­ть, щоб конте­кст пово­ди­вся певним чином.

Пере­ва­ги та недо­лі­ки