Читати книгу - "Багряна кнея, Еллі Гарус"

Продовжуючи сидіти на сходах, Херувіма і Тимош мовчки притискалися один до одного, у них закінчилися слова для розмов. Тиша між ними звучала голосніше. Зворушливе хвилювання в очах Хері натякало барону, що вона досі відчуває до нього любов. Ніч опустила мерехтливу зіркову вуаль й Херувіма зазбиралася в дорогу. Їй треба нарешті доїхати через кам'яну дорогу в тимчасовий маєток, в який граф Сніжанський наказав охороні доставити родину. Гертрунський не хотів відпускати Хері в темну ніч. Військове положення на сніжанських та вахнархських землях дали привід барону побоюватися за надійність та безпеку приміських доріг його повіту. Сердечні благання коханого розчулили графиню, вона дала згоду залишитися на одну ніч у гостьових покоях. Справжнє походження Лізетт батьки вирішили зберегти в таємниці.

***

Зруйновану частину стіни на кордоні між вахнархськими землями та землями Сніжину, вахнархці безперервно відбудовували практично місяць. Князь Міхай керував процесом, час від часу пильнуючи непокірну Лізетт. Неправильно і не спокійно йому з нею, але без неї не звично. Пильне око за нею потрібне, бо Сезер, як виявилося, не всемогутній, вже устиг потрапив під її чари, багато в чому їй поступався. Тим часом Лізетт не сидіти без діла, знайшла собі заняття на польовій кухні. Допомагала кухаркам чистити овочі, мити посуд, а ще княгиня із захопленням робила перев'язки пораненим.

Змирившись, що не має влади над дружиною, Міхай не втручався, її норовливий запал все одно не вгамувати. Серце – її рушійна сила, воно завжди вказувало шлях. Поведінка та манери Лізетт були далекі від князівських, статусність для неї не грала вирішальної ролі; вона прагнула бути з народом на рівних умовах, проте Лізетт з гордістю несла звання князівської дружини. Влучно сказати, що до чоловіка, за спільний час, що вони разом провели на кордоні, Лізетт потеплішала. Пережите лихо й справді згуртовує. Вона залюбки обмінювалася з ним думками, жартувала, корилася, якщо була згодна з судженнями, дбала про їх тимчасовий побут у наметі. Зближення давало князеві надію, що як війна з Аркхенським закінчиться, все по-іншому у них буде. Він знайде в її серці трохи любові до себе.

Вечоріло. Лізетт поралася з мідним казанком біля вогнища, помішуючи в ньому запашну м'ясну юшку, в той час, як до неї приспів вісник.
  — Доброго вечора, княгине! – звернувся до Лізетт у поклоні. — Як мені було наказано стежити за графинею Сніжанською, доповідаю, з нею усе добре. Після того, як графиня покинула маєток вашого батька, вона поїхала до сина у безпечне місце й досі перебуває там, у Гертруні. Усе без змін.

 — Дякую за приємну новину, – княгиня випросталась. — Надалі повідомляйте мені регулярно про неї, навіть якщо не буде новин.
  — Буде виконано, княгине. – Вісник зник у тумані вогнища.

«Якщо Хері у маєтку, то вже поговорити з батьком про мене. Ну що ж, чекатимемо новин. Дорога моя, сподіваюся, що з тобою все гаразд. Я встигла скучити за тобою. Сумні думки, бо ти далеко від мене».
  — Що на вечерю подасте, кашовар? Пахне смачно… – Міхай застав її зненацька.
  — Юшка з перепілки. А ти… – спробувала не показувати йому свого подиву, бо раніше князь не ходив у бік польової кухні. — Що ти тут робиш?
  — Спитатися про вечерю прийшов. Усі зголодніли.
  — Ну так, – Лізетт розреготалася. — Особливо ти! Я ніколи не бачила, щоб ти їв щось із польової кухні. Ти взагалі рідко їси! – Потім додала пошепки. — Чи такий як ти взагалі бере енергію з чогось іншого?!
  — Я їм, просто у мене свій режим.
  — Та знаю, помітила твою особливість ще в перші тижні свого перебування у замку.
  — Серденько, ну облиш ти ці ложки, миски та ходімо відпочити зі мною в намет.
Лізетт відійшла від багаття, витираючи брудні руки об ганчірку.
  — Помітно, що тебе не вражає таке видовище, твоя княгиня порається на польовій кухні, поруч із кухарками й вдень, і вночі.
  — Мабуть, у моєї дружини занадто розвинене почуття милосердя. Однак вахнархці цінують твою працю, я чую їх балачки про те щодня на стіні. Як після цього я можу заборонити тобі робити те, що ти не повинна робити? Втім усе-таки люба, ти повинна відпочивати. Маєш стомлений вигляд.
Лізетт кинула у вогонь ганчірку та підійшла ближче до чоловіка.
  — Намет один на двох.
  — А як ти думала? Щось змінилось за той час, що ти тут?
Лізетт насупила брови.
  — Пам'ятаєш свою обіцянку не приставати до мене?
  — Звичайно. Та я не збирався тебе зачіпати, доки ти сама мене не попросиш.
  — Ага! Мрій! – обійшла чоловіка й рушила у бік намету.
  — Серденько, а ти попросиш, я впевнений! – Міхай реготав над заведеною Лізетт, уявляючи як вона зараз скривила обличчя.
  — Я знала, що ти самовпевнений, але місцями аж занадто!
Охоронець пропустив Лізетт та Міхая до намету відкланявшись.
  — Сама винна, показала мені наших синів, то чому я мушу перейматися твоїми тимчасовими примхами?

Лізетт зиркнула широко розплющеними очима. Він схопився за це видіння з маніакальною пристрастю, й так відчайдушно вірить у нього, що дітей народить йому саме вона, що заперечень слухати не хоче. Дурень! Княгиня підійшла до нього впритул та вдарила у груди кулаком.
   — Що ти придумав собі? Ідеальну баладу про наше спільне майбутнє? Ану швидко діставай її зі своєї дурної голови, й перестань свято вірити у все, що я бачу! Майбутнє мінливе! Я не даю гарантії, коли бачу щось чи когось. Все це абстрактно!

Міхай стримано зашипів, вискаливши зуби в усмішці. Її слова – гостріше за лезо клинка, хоча князь розумів, вона лукавить спеціально, щоб своєю грубістю навмисне відштовхнути його від себе.
  — Так-а?.. Скажи мені, люба, навіщо ж ти падала тоді на коліна, слізно благаючи мене не йти на берег Теї без тебе?!
  — Я… я просто не хочу твоєї смерті!
  — Ну-ну, я ж не сліпий, – князь перехопив руку дружини, коли вона знову замахнулася. — Ти гадала, що напустила пил в очі, але він оминув мене стороною.
Міхай торкнувся губами зап'ястя її руки.
  — Радість моя... Дозволь обійняти тебе, хоча б сьогодні?
  — Ага, потім не відпустиш, знаю я твої обійми.
  — Якщо я завтра загину, то жалкуватимеш, що так і не обійняла чоловіка.
  — От дурень! Та не загинеш ти, сказала ж!
  — Хіба? Пару хвилин тому ти запевняла, що твої знання не гарантія майбутнього.