Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

-Ти навіть зараз не хочеш порятунку! Отямся! Ти хочеш покінчити своє життя самогубством? Це показує твою слабкість! 

-Е ні! Накласти на себе руки може тільки сильна людина! А що мені залишається робити в безвихідній ситуації? 

-Вихід завжди є! Самогубство роблять тільки безглузді й дурні люди, що накручують собі в голові безвихідність, коли вона насправді знаходиться перед носом!  

-Мені вже байдуже! Я краще помру, аніж буду страждати в камері! 

-Яка ти ж сволота, Ґранде! Вчиш всіх бути розумними, а сам йдеш по лезу брехні! Ти дурна й жалюгідна особистість, і коли твої пальці відмовляться триматися, то це тільки підтвердить твою тупість!  

  Ґранд досі висів. Він думав над словами Ромула: хочуть його запам’ятати тупоголовим Прем’єр-міністром, який врятувався від в’язниці смертю? 

 Сили покидали генерала ще більше й більше. Він хотів саме попросити Ромула про допомогу, та пальці  рук відмовили йому. Ґранд відпустив арматуру. Він думав, що це кінець. Думки про прожите життя лізли калейдоскопом в голову. Але  Ґранд відчув як його тіло знову звисає. Ромул тримав за руку генерала і зі всієї сили разом з охороною діставали колишнього Прем’єр-міністра з прірви.  

 -Дякую, - у розгубленому стані тихим голосом мовив Ґранд, якого тримали за руки.