Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ двадцять сьомий 

Не кожний політик зможе визнати свої помилки.  

 Володимир Девінський. “Феномен Ейшера Ґранда” 

Вся судова зала гуділа журналістськими плітками. Анастасія стояла майже впритул до трибуни підсудного. Судді вийшли на перерву, аби оголосити остаточний вердикт колишньому Прем’єр-міністру Галактичного Союзу Гранду Ейшеру.  

Він стояв у простих сірих штанах та коричневій кофтині, що закривала його шию. Ґранд знав, що вирок буде неминучий, тому вже був готовий до запитання журналістів.  

  Трансляція суду була повсюди. Ромул разом з Марією дивилися  за цим всім дійством у своїй вітальні, де вони обожнювали дивитися телевізор зі своїм батьком.  

-Скільки йому дадуть? - почала Марія підпираючи свою голову рукою. 

-Я навіть не знаю. Нехай судді самі вирішують, - мовив Ромул, не відводячи очей з екрана, на якому чималим планом показували спокійне лице Ґранда. 

 Перерва закінчилася. Судді увійшли до зали Верховного Суду, де зазвичай розглядають справи осіб, пов’язаними з політичною діяльністю, у своїх чорних мантіях. Вони перекинулися поглядами й дочекавшись тиші розпочали зачитувати вердикт: 

-Отже, за рішенням комітету суддів,- почала  голова Верховного Суду, Клер Норсон, - колишнього Прем’єр-міністра Галактичного Союзу й генерала Ейшера Ґранда, що звинувачують за статтями кримінального кодексу Галактичного Союзу: статтею 24, «Державна зрада», статтею 101, «Фінансування та належність до терористичних організацій», статтею 1,«Замах на вбивство», та статтею 65 «Перевищення владних повноважень», за наявністю фактів та доказів свідків, надати підсудному довічне ув’язнення в Сатурнівській в’язниці! Вирок суду апеляції не підлягає, - стукнувши молотком, завершила свої слова феміда.  

  У залі пролунав страшенний  гул  від журналістів. Всі намагалися запитати щось у Ґранда. Він подивився на пані суддю і попросив надати йому останнє слово. Вона кивнула, даючи свою згоду: 

-Панове! - стукаючи молотком мовила Клер. 

  В залі всі затихли й почали слухати Ґранда: 

-Прошу мої останні декілька слів. Я намагався подолати зло, але не помітив, як сам ним став!- голосно промовив підсудній, якого одразу забрав конвой правоохоронців... 

  Марія з Ромулом вийшли після перегляду суду в сад. Вони не гуляли тут  вже більш як три місяці. Марія проходила трояндові клумби й помітила ту саму маленьку жовту троянду, яка неначе ожила за час їхньої відсутності. 

-Тільки подивися на це, брате !- присівши навприсядки навпроти троянди мовила Марія. 

-Вона ожила! Невже це знак? - з подивом дивився на неї Ромул. 

-Який ще знак? - встаючи мовила Марія. 

-Розквіту нової епохи Галактичного Союзу! Нам ще з тобою прийдеться багато чого дізнатися.  

-Так, і смерті наших батьків, і багато інших державних проблем. 

-Ми за ті місяці стали з тобою міцніші, - поклавши руку на плече сестри мовив Ромул. 

-Нам потрібно почати творити щось нове, не забуваючи про старе. 

-Як ти й обіцяла: ми переможемо всіх, хто стоїть на нашому шляху.  

-Ну, більшу частину роботи вже зроблено, - встаючи мовила Марія. 

-Ти права! Тепер, нам слід творити нову історію нашого Галактичного Союзу, задля величі й процвітання всього людського роду, - дивлячись на жовту троянду як і Марія, закінчив Ромул.