Читати книгу - "Колишні. Повернути минуле, Софія Брай"

Дмитро мовчав, він відповів їй без слів відповіддю послужило його мовчання. Вона пристебнула ремінь, потім завела машину, потім увімкнула передачу, і машина поїхала.

Вони їхали дорогою в тиші, мовчали, і обидва про щось думали. Коли вони приїхали, відстебнула ремінь: 

— Я подивлюсь, як там мої діти, а потім ми підемо, поїмо, 

— Добре, — Дмитро сперся на крісло і сидів, не рухаючись. Її постать зникла біля під'їзду. Тоді Дмитро повільно відвернувся і відкинувся на крісло, дивлячись на вікно. 

Щось у його кишені завібрувало, він витяг, щоб подивитись. Це  Максим надіслав відео файл.