Читати книгу - "Обіцяна, Леля Карпатська"

— Хіба це не Власлав?

Ляна на мить завмерла, не відводячи перелякано погляду від незнайомця на екрані телефону.

— Н-ні… Власлав стоїть, а цей… І в нього волосся коротке, — дівчина підвелася. — Що ж то таке?

Раптом до неї прийшло усвідомлення того, що на відео насправді відбувалося щось дуже погане. Щось, що могло привести до смерті одного з учасників ритуалу.  

— Ну, Власлав тобі напряму нічого не розповість, навіть, якщо буде знати. Там було ще щось?

— Електронна книга. Звичайна дитяча казка, — Ляну починала втомлювати ця розмова. Вона вийшла з-за столу і підійшла до вікна.

— Яка казка?

— «Румпельштільцхен» братів Грімм. Мені час додому. Я допоможу зібрати зі столу…

— Стривай! — зупинив її Олексій. — Я думаю, у книзі можуть бути відповіді на питання.

— У дитячій казочці? — скептично перепитала Ляна.

Хлопець підійшов до неї і взяв за плечі. Дівчина напружилася і Олексій це відчув. Він різко забрав руки і винувато опустив очі вниз.

— Вибач… То яка суть казки, пам’ятаєш?

— Щось про віддану дитину та злого карлика, — неуважно відповіла Ляна. — Євген робив якісь позначки, лишав коментарі. Хочеш, я потім тобі скину, коли буду вдома. Але я не впевнена, що це взагалі має якийсь сенс.

— То чому твій чоловік зберіг це відео? Чому приховав папку?

Слова Олексія крутилися у голові Ляни решту дня. Коли хлопець привіз її додому, вона одразу скинула йому усю папку на електронну пошту, і тепер чекала від нього відповіді. Раптовий стукіт у двері змусив дівчину здригнутися. На порозі стояла Яра. Не чекаючи запрошення, вона пройшла повз Ляну, боляче штовхнувши у плече.

— Бачу, тобі краще? — голос подруги тремтів.

— І тобі привіт! — Ляна закрила за нею двері і склала руки на грудях. Вона одразу вловила настрій некликаної гості.

— То як там? — Яра нервово ходила туди-сюди, кидаючи колючі погляди на Ляну.

— Де?

— Нащо ти так робиш? — Яра врешті зупинилася. В її зелених очах блиснули сльози образи.

Врешті Ляна второпала, що та мала на увазі.

— Боже, та не вигадуй! — роздратовано кинула вона і пройшла на кухню. — Будеш щось пити?

— Не буду, — буркнула Яра, проте все ж пішла слідом за подругою. Її погляд впав на екран ноутбука. — Читаєш?

— Є таке, — Ляна заколотила кави і сіла на стілець.

— То чому ти там ночувала? — вперто повторила Яра.

— Я не хотіла того. Так вийшло.

Запала коротка мовчанка. Яра продовжувала підозріло дивитися на подругу, яка, здавалося, жодної вини не відчувала.

— А я ніколи не була у нього вдома.

Ляна потиснула плечима.

— То в чому проблема? Напросися в гості.

— Його мама… Скажімо, вона мене недолюблює, — Яра сіла на диван і поклала ноутбук на коліна.

— Як на мене, привітна та мила жінка.

Ляна присіла біля подруги, поклавши горня на журнальний столик. Яра одразу вловила вже знайомий запах.

— Ти забагато хлебчеш тої отрути. Може перейдеш на натуральні чаї? — вона спостерігала за Ляною.

Та втомлено всміхнулася, притулившись головою до спинки дивана.

— Без кави я помру.

— Та у тебе й так вигляд живого мерця.

Яра пробігла очима по екрану і зупинила погляд на коментарі Євгена.

— «Владислав — життя брата». Що то означає? До чого тут мій тато?

Ляна стрепенулася:

— Який тато?

— Ну, Власлав. Він ж Владислав.

Раптова думка, ніби блискавка, промайнула в затуманеній голові Ляни. Вона схопила свій телефон і знайшла відеофайл.

— Я хочу, щоб ти дещо глянула, — вона увімкнула запис ритуалу і нетерпляче глянула на Яру.

Та розгублено переглянула кадри і враз затулила рукою рота, подавивши зойк.

— Ти впізнала його?

— Що він зробив зі своїм братом? — Яра перелякано скочила на ноги, вказуючи пальцем на телефон. — Звідки ти це взяла?

Ляна також підвелася, намагаючись заспокоїти дівчину.

— У Власлава є брат? Що ще тобі відомо?

Яра нервово тріпнула головою.

— Та мало що. У нього був брат Олег, але з ним стався нещасний випадок… Що там ще є? — вона знову сіла за ноутбук і прогорнула кілька сторінок, поки не знайшла наступну замітку: — «Женя — роки».

— Життя брата… роки… — Ляна похитнулася, проте Яра того не помітила, занурена у книгу. — Олексій, він може дати якусь підказку.

— Тут ще є… «Свят — дочка», — Яра зосереджено вивчала коментарі. — Що таке «Свят»? То про якісь свята?