Читати книгу - "Пастка-22"

Йосаріан вибіг до ванної і почистив зуби, вмив руки та обличчя і зачесався. Коли повернувся в кімнату, всюди було прибрано і Лючана майже повністю роздяглася. Обличчя в неївипогодилось. Сережки вона залишила на комоді й босоніж потупцяла до ліжка в самій лише рожевій сорочці, що прикривала стегна. Вона уважно оглянула кімнату, щоб переконатися, що все акуратно прибрано, а тоді відкинула ковдру і з насолодою розляглася, мов кицька, яка чекає на пестощі. З хрипким смішком вона нетерпляче поманила його до себе.

— А тепер, — оголосила вона пошепки, палко простягаючи до нього руки. — Тепер можеш переспати зі мною.

Вона набрехала йому щось про одну-єдину ніч у ліжку з нареченим італійцем, якого потім убили на війні, і все це виявилось правдою, бо щойно він почав, як вона закричала «finito![15]» і дивувалась, чому він не кінчає, аж поки він не «фінітував» також, і тоді вже все їй пояснив.

Він запалив сигарети — для себе і для неї. Лючана була зачарована його темною засмагою, що вкривала все тіло. Він поцікавився, чому вона не знімає своєї рожевої комбінації. Сорочка була скроєна під чоловічу майку, з вузькими шлейками, і ховала невидимий шрам на спині, про який Лючана розповіла, але відмовилася показати. Вона вся напружилась, як сталева струна, коли він кінчиком пальця провів по нерівно зарубцьованих контурах від лопатки і майже до попереку. Він здригнувся, коли подумав про багато кошмарних ночей, які вона провела в лікарні, під наркозом чи страждаючи від болю, де все було просякнуто стійкими запахами ефіру, фекалій і хлорки, смородом плоті, що відмирає та гниє, посеред білих халатів, взуття з гумовими підошвами і понурих нічних світильників, що жевріли в коридорах до світанку. Її поранило під час повітряного нальоту.

— Dove?[16] — запитав він, з тривогою затамувавши дихання.

— Napoli.

— Німці?

— Americani.

Його серце защеміло, і він закохався. Він спитав, чи вийде вона за нього заміж.

— Tu sei pazzo,[17] — пояснила вона йому з приємною усмішкою.

— Чому я божевільний? — спитав він.

— Perchè non posso sposare.[18]

— Чому ти не можеш вийти заміж?

— Бо я не дівчина, — відповіла вона.

— А яке це має значення?

— А хто мене візьме заміж? Кожен хоче одружитися з незайманою дівчиною.

— Я візьму. Я одружуся з тобою.

— Ma non posso sposarti.[19]

— Чому ти не можеш вийти за мене?

— Perchè sei pazzo.[20]

— Чому я божевільний?

— Perchè vuoi sposarmi.[21]

Йосаріан насмішкувато наморщив лоба.

— Ти не вийдеш за мене, тому що я божевільний, і ти кажеш, що я божевільний, бо хочу одружитися з тобою? Так?

— Si.

— Tu sei pazz’! — голосно сказав він.

— Perchè?[22] — обурено вигукнула вона і рвучко підвелася, і її пружні округлі груди затрепетали від зухвалого гніву. — Чому я божевільна?

— Тому що не хочеш заміж за мене.

— Stupido![23]— закричала вона до нього і боляче вдарила його у груди тильною стороною долоні. — Non posso sposarti! Non capisci? Non posso sposarti.[24]

— О, звичайно, я розумію. І чому ти не можеш вийти за мене?

— Perchè sei pazzo!

— І чому я божевільний?

— Perchè vuoi sposarmi.

— Тому що хочу, щоб ти вийшла за мене. Carina, ti amo,[25]— пояснив він і ніжно поклав її поруч. — Ті amo molto.[26]

— Tu sei pazzo, — промурмотіла вона втішено.

— Perchè?

— Тому що кажеш, що любиш мене. Як можна любити дівчину, яка вже не незаймана?

— Тому що не можу з тобою одружитись.

Вона різко випросталася з загрозливим виглядом.

— Чому не можеш одружитись зі мною? — домагалась вона, готова знову дати йому ляпаса, якщо скаже щось неприємне. — Лише тому, що я не дівчина?

— Ні, ні, дорога. Тому що ти божевільна.

Якусь мить вона спантеличено й ображено витріщалась на нього, а тоді задерла голову і щиро, вдячно розреготалася. Насміявшись, вона глянула на нього вже прихильніше, а розкішна чутлива шкіра на її смаглявому обличчі ще потемнішала, відсвіжилась і розквітла від соковитого припливу крові. Очі її млосно стуманіли. Йосаріан загасив обидві сигарети і, не мовивши ні слова, вони повернулись одне до одного і злилися в довгому цілунку, аж тут без стуку до кімнати ввалився Голодний Джо, щоб спитати, чи не піде Йосаріан з ним до міста на пошуки дівчат. Побачивши їх, Джо на мить застиг, а тоді вискочив геть. Йосаріан ще швидше вискочив з ліжка і закричав до Лючани, щоб вдягалася. Дівчина ошелешено завмерла. Йосаріан рвучко висмикнув її за руку з ліжка і штовхнув до одягу, потім скочив до дверей якраз вчасно, щоб затраснути, бо Голодний Джо вже підбігав з фотоапаратом у руці. Голодний Джо встиг поставити ступню і відмовлявся її витягати.

— Впусти мене! — настирливо благав він, звиваючись у маніакальних корчах. — Впусти мене! — Потім він завмер на хвилинку, дивлячись Йосаріанові в очі крізь щілину в дверях і улесливо, як йому здавалося, усміхаючись. — Я не є Голодний Джо, — переконливо пояснював він. — Я дуже великий фотограф з журнал «Лайф». Дуже великий фото на великий перший обкладинка. Я зробити тебе великий зірка в Голлівуд, Йосаріан. Multi dinero.[27] Multi розлучення. Multi шури-мури цілий день. Si, si, si!

Йосаріанові вдалося затраснути двері, коли Голодний Джо трохи відхилився назад, щоб сфотографувати, як одягається Лючана. Голодний Джо фанатично кинувся на міцну дерев’яну перепону, відбіг, щоб зібрати сили, а тоді знову кинувся усім тілом. У перервах між цими атаками Йосаріан накинув на себе одяг. Лючана надягла свою біло-зелену сукню і зібрала поділ довкола талії. Хвиля болючого відчаю накрила його, коли він побачив, що її тіло от-от навіки зникне у трусиках. Він випростав руку і притягнув її до себе, вхопивши за підняту литку. Вона підскочила на одній нозі і пригорнулась до нього. Йосаріан став романтично цілувати її вуха й заплющені очі, гладити стегна. Лючана чуттєво замуркотіла, але за мить Голодний Джо ще раз