Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Хлопець збісився. Його відповідь не змусила чекати:
— Що значить "допобачення"? Ти серйозно? Якби ти нормально спитала, я б усе пояснив! Там немає нічого такого!
Але Лею така реакція розлютила ще більше.
— Серйозно?.. — промовила вона вголос, читаючи його повідомлення, — я повинна спокійно реагувати на те, що він писав іншим? Я маю благати його, щоб він мені пояснив?!
Внутрі все кипіло.
— Невже він не розуміє, чому в мене такі емоції?.. — думала вона, витираючи сльози. — Чи йому просто байдуже?
Кай, замість того щоб заспокоїти, знову тиснув. І саме це доводило Лею до відчаю. Вона хотіла правди, а не виправдань. Хоч раз — щирості. Хоч раз — аби він поставив себе на її місце.
...
Вони сварилися довго. Годинами. Днями. І все повторювалось по колу: хлопець відмовлявся щось пояснювати, постійно наголошуючи, що Лея говорить з ним "не тим тоном".
— Я не збираюся нічого пояснювати, поки ти так зі мною говориш, — писав він.
А вона мовчала. Потім знову сварилась. Потім знову мовчала.
І знову сльози. Знову ті самі болючі слова, які вже здавалися звичними.
І знову — "розходимось".
Це слово вже не лякало, але кожного разу ранило сильніше. Бо всередині вона не хотіла ніякого "розходимось".
Усе, що дівчина чекала почути — це просто:
"Вибач. Я тобі зараз усе поясню. Ти все неправильно зрозуміла."