Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Безтілесна людина 📚 - Українською

Читати книгу - "Безтілесна людина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безтілесна людина" автора Джон Діксон Карр. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 60
Перейти на сторінку:
вниз, щоб зателефонувати до поліції…»

— Ще цілком виправдовує Розетту і Бойда, — задоволено наголосив Ремпол. — Навіть не обов'язково розписувати хвилини, коли лікар оглядає хворого, а санітари забирають його до машини. На все це пішло б не менше п'яти хвилин, якби вони навіть з'їжджали з ношами по поручнях. Боже! Коли все записати, стає видно: щоб доїхати до лікарні, потрібно було значно більше часу. А Флея застрелено на Каліостро-стріт якраз о десятій двадцять п'ять. Далі. Розетта поїхала до лікарні, Бойд зостався в будинку. Коли прибули санітари й лікар, він піднявся з ними нагору, а після них пішов униз. Це бездоганне алібі.

— Ну, не думай, що я так бажаю їх звинуватити, особливо Бойда. Він досить приємний чоловік, хоч я й бачила його мало. — Дороті насупилась. — Це дає тобі підстави вважати, що санітарна машина прибула до будинку не раніше десятої двадцять.

— Якби раніше, — стенув плечима Ремпол, — то вона мала б перелетіти сюди з Каліостро-стріт. Її викликали не раніше десятої п'ятнадцять, і навіть у цьому разі вона лише якимсь чудом прибула до будинку о десятій двадцять. Ні, Бойд і Розетта не винні. Крім того, я згадав: вона ж була в лікарні, при свідках, коли о десятій тридцять побачила світло у вікні квартири Бернабі. Давай продовжимо й знімемо підозру з усіх, із кого зможемо.

«10.20–10.25 — приїздить і від'їздить санітарна машина, що забрала Грімо;

10.25 — на Каліостро-стріт убито Флея;

10.20–10.30 — Стюарт Мілз у кабінеті Грімо відповідає на наші запитання;

10.25 — до кабінету входить мадам Дюмон;

10.30 — Розетта з лікарні бачить світло у вікні квартири Бернабі;

10.25–10.40 — м-м Дюмон перебуває з нами в кабінеті;

10.40 — Розетта повертається з лікарні;

10.40 — на виклик Хедлі прибуває поліція…»

— Це не лише завершує наш розклад, — Ремпол перебіг очима нашвидку написане й підвів риску під останнім рядком, — але й, безперечно, додає до нашого списку невинних ще двох. Мілз і мадам Дюмон — не винні. Розетта і Бойд — не винні. З мешканців будинку залишається тільки Дреймен.

— Але, — мовила Дороті по паузі, — все навіть ускладнюється. Що говорить твоя блискуча теорія про пальта? Ти натякав, що хтось каже неправду. Це може бути лише або Бойд, або Ернестіна Дюмон, а. ми їх виправдали. А може, це — ота дівчина Енні? Одначе вона не може брехати, чи не так? Принаймні не повинна.

І знову вони мовчки подивились одне на одного. Кисло посміхнувшись, Ремпол згорнув свій розклад і сховав до кишені. З вулиці долинали пориви нічного вітру. За зачиненими дверима чути було кроки доктора Фелла.

Наступного ранку Ремпол заспав. Коли він зійшов снідати, служниця Віда подала йому яєчню з беконом і сказала:

Щойно прийшов старший інспектор Хедлі.

— Ви бачили Фелла? — нетерпляче запитав у Ремпола Хедлі. — Він прочитав листи? Що там?

— А у вас є новини? — поцікавився Ремпол.

— Так, і важливі. Петтіс і Бернабі не винні. Обидва мають залізне алібі.

Почувши за дверима знайомі незграбні кроки та стукіт ціпка, він замовк. Доктор Фелл штовхнув двері й увійшов до кімнати.

— То як? — вихопилось у Хедлі. — Ви знайшли те, що шукали?

— То були не листи. Саме в цьому й полягає помилка. Ви й досі не здогадуєтеся, що то було? Вам не терпиться побачити невидимого вбивцю, чи не так? Ви бажаєте зустріти проклятого вампіра, безтілесну людину, яка виникла в нашій уяві? Гаразд, я вам покажу її. Може, нам пощастить почути зізнання.

— Чиє?

— Треба їхати до будинку Грімо. Їдьмо!

Доктор Фелл обережно відчинив двері вітальні. Ернестіна Дюмон стояла, тримаючись однією рукою за край труни. Світло від високої, тонкої свічки золотило її вже трохи сиве волосся і навіть робило меншою її зсутулену постать. Коли вона повільно повернула голову й глянула на них, вона побачила її запалі, але без сліз очі.

— Вам краще зізнатися, — ввічливо звернувся до неї і доктор Фелл. — Повірте мені, так буде краще.

— Зізнатися?! То ось що ви подумали, дурні? Зізнатися! Зізнатися в убивстві?

— Ні, — відказав доктор Фелл. Голос його важко пролунав у кімнаті. — Бачте, вчора чоловік на прізвище О'Рорк дещо нам розповів. Зокрема й про те, що обман чуттів, як на сцені, так і в житті, завжди здійснюють за допомогою спільника. Цей випадок не став винятком. Ви були спільником ілюзіоніста й убивці.

— Безтілесна людина! — вигукнула мадам Дюмон й раптом зайшлась істеричним сміхом.

— Безтілесна людина, — спокійно проказав за нею доктор Фелл і обернувся до Хедлі. — У буквальному розумінні. Безтілесна людина, чиє ім'я, навіть коли ми його й не знали, було безглузде й жахливе, тому що правдиве. Жах і сором!.. Хочете бачити вбивцю, на якого полюєте? Ось він лежить, — промовив доктор Фелл і повільно показав на біле, мертве, німотне обличчя доктора Шарля Грімо. — Але судити його Бог тепер забороняє.

20. Дві кулі

Доктор Фелл спокійно дивився на жінку, яка все ще стояла біля труни, немовби захищаючи її.

— Ма-а-дам, — промовив Фелл, — чоловік, якого ви любили, мертвий. Тепер він за межами дії закону, і хоч би який злочин колись скоїв, за нього вже заплатив. Наше невідкладне завдання, ваше й моє, — зробити так, щоб не завдати шкоди живим. Але ви, бачте, причетні до злочину, хоча самі й не вбивали. Повірте, мадам, якби я міг усе пояснити, не згадуючи про вас узагалі, я б це зробив.

Безмежне співчуття в голосі Гідеона Фелла, здавалося, вплинуло на мадам Дюмон, мов сон після сліз.

— Ідіть нагору. Ідіть до його кімнати, — промовила вона кволим голосом. — Я прийду туди.

Темними сходами вони, нікого не зустрівши, піднялися нагору й увійшли до кабінету Грімо, де було так темно, що Хедлі довелося ввімкнути лампу на столі. Пересвідчившись, що двері зачинені, він обернувся до доктора Фелла.

— Ви хочете довести, що Грімо вбив Флея?

— Так.

— Тоді як же він у той час, коли лежав непритомний у лікарні й умирав на очах у свідків, пішов на Каліостро-стріт і…

— Не в той час, — спокійно відказав доктор Фелл. — Бачте, це саме те, чого ви не розумієте. Це те, що збило вас із правильного шляху. Це те, що я мав на увазі, коли говорив, що справа не перевернута з ніг на голову, а пішла хибним, зворотним шляхом. Флея було вбито раніше, ніж Грімо. Навіть більше, Грімо, знаючи, що помирає, намагався сказати нам правду.

Доктор Фелл, важко дихаючи, опустився на стілець

1 ... 52 53 54 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безтілесна людина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безтілесна людина"