Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

314
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 224
Перейти на сторінку:
СОНЕТИ З КНИЖКИ
«ЗАСВІДЧУЮ ЖИТТЯ»
ДО ЗГОДИ В Перемишлі, де грають Сяну хвилі, Де наша слава, як стара вдова, Стоїть в одежі чорній на могилі, Я вчув ненависті страшні слова… Тут ми з поляками зійшлись в горнилі Злоби, що гасне й знову ожива, Тут меч блищить, що в сатанинській силі Його загнала поміж нас Москва. Зійдіться в мудрості, сумні народи, Раби вчорашні, вирвані з ярма Великим Богом правди і свободи! Зламайте меч, рятунку в нім нема, І хай над Сяном прозвучить сурма, Що повертає ворогів до згоди!

1995

Я ВИНЕН 1 Він був електриком. В душі народу світло Свободи розбудив, став генієм добра. Люд прославляв його, кричав йому: ура! І сонце сяяло над ним, як Боже титло. Але в суспільстві знов запанувало їдло, З могили вийшла лють і темрява стара. На доброчинця бруд полився, як з відра, Його єство трудне й палаюче поблідло. «Та ж він — анальфабет! Буквар йому, буквар!» — Волали ті ж таки, що поклонялись вчора, Та вірив далі він у свій спасенний дар. Хоч гнобила його вся та ганьба сувора, Він визнати не міг, що люд — лишень потвора, Котра вогнем плює в пророка ясну твар. 2 І крикнула мені з брудного смітника, Бабуся згорблена: «Тебе я добре знаю! Це ти валив Союз! Це ти нас вів до раю, Так ось я вже поглянь, в раю для хробака!» І серце опекла сльоза гірка й тяжка — Ця мова болісна з розпуки та одчаю. Я голову схилив, розтрощений до краю, Розсипаний, як хліб з роздертого мішка. Я винен, бо не вмер, а тільки бився з туги За справедливістю, що край наш обійшла, Як плем'я, рабськістю заразне й недолуге. Я винен, бо не був жорстким, як стріла, Не мав нещадної й достатньої потуги, Щоб знищити Союз диявольський дотла! З Ах, те, що я писав колись, в юнацькі дні, Тепер таке мале, немов школярські вправи, І за таке ніщо я мав немало слави, Гучної похвальби, що гірша від брехні. Я оглядаюся — і соромно мені За слово мучене, немудре і коряве, Та йшов я з темностей, я вибивався з мряви, Кривавивсь на шляху об камені трудні. Є на моїй душі тяжкі й пекучі плями, Мов на сорочці кров, яку не відпереш, Хоч хімії давай з найкращої реклами. Отрути випив я, налитої по креш Добою темною, та все-таки, та все ж Я добрий слід лишив між добрими братами. 4 Куди діваються всі добрі починання, Всі помисли й діла, що їх дає Господь? Чи мусить перейти у злочин, в химородь, У диктатуру зла невільників повстання? Ось визвольна пора — не перша й не
1 ... 52 53 54 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"