Читати книгу - "ДО ЕР. Вибране"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ДО ЕР. Вибране" автора Маріанна Кіяновська. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
сонце, на плечах несу Тяжку, як вічність, золотисту голову, І надить сон мене на манівці… Сльоза ув оці закипає оловом — І застигає каменем в руці… «Закаменію. Це не любов — цемент…»
Закаменію. Це не любов — цемент. Сік мезозою буде мені ячати. І розірветься сон, і прокинусь вщент — Біла й невинна, ніби душа зайчати. Буду тремтіти сіро. Згризу стебло Зимних твоїх обіймів, яких немає. І усвідомлю нас як добро і зло. Це не любов, а камінь. І вже світає… «Успадкованих сенсів тілесності, Господи, збав!..»
Успадкованих сенсів тілесності, Господи, збав! Відчини позостале, хай стану для Тебе водою, Допусти у світи, де світіння — у рік і у трав, І в отої роси, що горить під зорею отою. Не щади мене, не… — хай життя моє всепромине: Так накульгує серце, що важко ступати на ногу. Тож помилуй мене (я воістину знала земне) — І даруй мені смерть і мою попередню дорогу. «Відпозичу борги і наріжу в заплавах тіней…»
Відпозичу борги і наріжу в заплавах тіней, Хай холоне вода, не розлита Богом в озера. Запах яблуні сохне — солодкий, важкий, осінній, — Salva venia dixi et animam meat terra. Буде справжньою пустка, бо справжні дзеркал плероми. Круки колами йдуть; і відлуння — жаске й плескате. Місяць — вершник і пес, на обличчі — сліди судоми. Камінь Рози на дні — хто посміє його розняти? «Як впізнати тебе серед каменів цих…»
Як впізнати тебе серед каменів цих, Що тремтять на узгір'ї, як крила пташині? Предковічні слова — у пісках золотих, І у тій, що у тілі Адамовім, глині. Я кохаю тебе. Я минаю тобі. Я старіюся тихо, поволі, дитячо. І каміння, як крила на спинах горбів, Розбруньковує душу свою янголячу. «Занадто вечір в скронях стугонить…»
Занадто вечір в скронях стугонить, Занадто серце б'ється, бо навіщо Втікач у небо розбиває днища Човнів рибальських в хмарах? Вже за мить Настане інший вечір. Знов і знов Повторюється час і сила страти. І я, іще не навчена питати, Молю у Бога, що таке любов. «Йдучи за сонцем і супроти зір…»
Йдучи за сонцем і супроти зір, Жируючи за табуном на паші, Німіє звір, бо розуміє звір, Що кожна кров спіткає душі наші. Вогнями в ніч вгризаються міста, Спустошені прибулими знізвідки. Їх кінцесвітні спрага й нагота Є одкровенням про пришестя Свідка. «Ріки течуть роками, в водах умивши руки…»
Ріки течуть роками, в водах умивши руки. Камінь якогось бога, сила котрогось права. Б'ються за кусник світу в дикому небі круки, Горло перетискає мертва вода, як слава. Звір захлинеться ніччю, недоковтнувши кисню. Спроба втекти від себе: що там за самотою? Буду тебе любити серцем своїм наскрізно:
Закаменію. Це не любов — цемент. Сік мезозою буде мені ячати. І розірветься сон, і прокинусь вщент — Біла й невинна, ніби душа зайчати. Буду тремтіти сіро. Згризу стебло Зимних твоїх обіймів, яких немає. І усвідомлю нас як добро і зло. Це не любов, а камінь. І вже світає… «Успадкованих сенсів тілесності, Господи, збав!..»
Успадкованих сенсів тілесності, Господи, збав! Відчини позостале, хай стану для Тебе водою, Допусти у світи, де світіння — у рік і у трав, І в отої роси, що горить під зорею отою. Не щади мене, не… — хай життя моє всепромине: Так накульгує серце, що важко ступати на ногу. Тож помилуй мене (я воістину знала земне) — І даруй мені смерть і мою попередню дорогу. «Відпозичу борги і наріжу в заплавах тіней…»
Відпозичу борги і наріжу в заплавах тіней, Хай холоне вода, не розлита Богом в озера. Запах яблуні сохне — солодкий, важкий, осінній, — Salva venia dixi et animam meat terra. Буде справжньою пустка, бо справжні дзеркал плероми. Круки колами йдуть; і відлуння — жаске й плескате. Місяць — вершник і пес, на обличчі — сліди судоми. Камінь Рози на дні — хто посміє його розняти? «Як впізнати тебе серед каменів цих…»
Як впізнати тебе серед каменів цих, Що тремтять на узгір'ї, як крила пташині? Предковічні слова — у пісках золотих, І у тій, що у тілі Адамовім, глині. Я кохаю тебе. Я минаю тобі. Я старіюся тихо, поволі, дитячо. І каміння, як крила на спинах горбів, Розбруньковує душу свою янголячу. «Занадто вечір в скронях стугонить…»
Занадто вечір в скронях стугонить, Занадто серце б'ється, бо навіщо Втікач у небо розбиває днища Човнів рибальських в хмарах? Вже за мить Настане інший вечір. Знов і знов Повторюється час і сила страти. І я, іще не навчена питати, Молю у Бога, що таке любов. «Йдучи за сонцем і супроти зір…»
Йдучи за сонцем і супроти зір, Жируючи за табуном на паші, Німіє звір, бо розуміє звір, Що кожна кров спіткає душі наші. Вогнями в ніч вгризаються міста, Спустошені прибулими знізвідки. Їх кінцесвітні спрага й нагота Є одкровенням про пришестя Свідка. «Ріки течуть роками, в водах умивши руки…»
Ріки течуть роками, в водах умивши руки. Камінь якогось бога, сила котрогось права. Б'ються за кусник світу в дикому небі круки, Горло перетискає мертва вода, як слава. Звір захлинеться ніччю, недоковтнувши кисню. Спроба втекти від себе: що там за самотою? Буду тебе любити серцем своїм наскрізно:
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ДО ЕР. Вибране», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «ДО ЕР. Вибране» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "ДО ЕР. Вибране"