Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Час настав, Костянтин Матвієнко 📚 - Українською

Читати книгу - "Час настав, Костянтин Матвієнко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час настав" автора Костянтин Матвієнко. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 76
Перейти на сторінку:
подзвонити у двері першої-ліпшої кварти­ри, коли на сходовому майданчику внизу почулося клацання замка. Не тямлячись від радості, чекісти кинулися вниз. Чоловік, що вже зачинив двері свого помешкання і зробив крок на сходи, побачивши, що до нього стрімко наближаються двоє людей у чорних куртках, з криком «Рятуйте! Вбивають!» дременув донизу. Цекісти і не збагнули, як слідом за ним опи­нились на вулиці. Там миттєво кинулися врозтіч, як їх учили діяти в подібних ситуаціях.

Чоловік, якого вони мимоволі переслідували, добіг­ши до своєї машини, тремтячими руками намагався дістати з кишені брелок дистанційного замка свого джипа. Нарешті той випав на засніжений тротуар.

***

— Ну где же вы пропали? — занепокоєно спитав Глєб Арнаутський, варто було стомленим нічними пригодами чекістам переступити поріг квартири на Михайлівській. — Я всю ночь вынужден был проси­деть здесь. Даже позвонить не рискнул: вдруг вас местные менты загребли. Рассказывайте, где вас черти носили!

— А че рассказывать? Черти, скорее всего, нас и но­сили, точнее водили, — огризнувся Тараторкін.

Він розповів Арнаутському про їхні нічні поневірян­ня у під’їзді, де живе Аскольд.

— Ну, черти не черти, а факт системного противо­стояния нашей миссии налицо. Нам до сих пор неясно, чьих это рук дело — местных спецслужб или каких-то частных организаций, — міркував Арнаутський. — Но мы не можем отступить от наших целей. Особенно сей­час, когда появился реальный шанс получить работаю­щий механизм управляемого изменения истории.

— Скажите, господин Арнаутский, — звернувся до політтехнолога Тараторкін, — а эта ваша коррек­ция истории безопасна для нас? Ведь малейшее на­рушение событийного ряда в прошлом может при­вести к лавине неконтролируемых изменений в на­стоящем. Так, чего доброго, можно создать условия, при которых, например, мы с вами вообще на свет не появимся.

— Понимаю, о чем вы, но, во-первых, само по себе проникновение в прошлое еще не ведет к его измене­нию; во-вторых, невозможно отменить, например, чье-либо рождение, коль скоро оно уже состоялось, как и смерть, к сожалению. Далее: сегодня существу­ет техническая возможность просчитать на мощных компьютерах триллионы взаимодействий между различными субъектами таким образом, чтобы все живущие на планете индивиды благополучно появи­лись на свет. Ну, или те, кто может быть наиболее по­лезен для решения наших задач, — доброзичливо по­яснив Арнаутський.

— Вам не кажется, что если мы получим реальную возможность менять историю, то идея возрождения империи превратится в совершенно маргинальную, малозначимую цель — ведь тогда появятся совершен­но новые головокружительные возможности?! — по­ставив провокативне запитання професійний цекіст.

— Не скажите, батенька. Такое мощное оружие, как управление историей, может использоваться исклю­чительно сильным государством, а самая мощная фор­ма государства — это именно империя, так-то-с.

— Но они же, империи, всегда в конечном итоге разваливаются, — долучився до розмови Тімафєй Брєзґінцев, скориставшись несподівано добрим гумо­ром Арнаутського.

— Все организмы переживают периоды рождения, расцвета и смерти, но, получив такое оружие, мы всегда сможем обрести и лекарство от старения и смерти сверх­державы. И, кстати говоря, не все империи погибали. Вот, например, Китай. Этому государству пять тысяч лет: менялись династии и экономические уклады, а Подне­бесная оставалась культурно связанным, единым во вре­мени государством, всегда лишь расширяя свои пределы.

— Китай — скорее исключение, нежели пример, ил­люстрирующий вашу правоту, — засумнівався Тара­торкін.

— Вот моя задача и состоит в том, чтобы через пять тысяч лет наша будущая империя тоже приводилась в качестве такого исключения, — з пафосом заявив Ар­наутський.

— Ладно, господа, давайте к делу, — врешті повер­нувся до справ Тараторкін. — Итак, Тимофей, каковы твои соображения по поводу дополнительных сил и средств, необходимых нам для устранения непредви­денных осложнений?

— Их, осложнения, прежде всего необходимо все­сторонне исследовать. Нам нужны: технические средства слежения, разумеется вместе со специалис­тами, их обслуживающими; оперативники-топтуны, еще один портативный сканер; пара аналитиков-ме­тодологов, способных правильно оценить наши проблемы и предложить свои пути решения. Еще не­обходимы агентурные контакты в различных сооб­ществах в Киеве: чиновники-депутаты, менты, воен­ные, криминал, неформалы. И эти, как их?.. Эзоте­рики, в общем.

— Я еще попрошу прислать бандеролью губозака-точную машинку. — Тараторкін удав, що обурюється масштабом запитів колеги. — Впрочем, кто сказал, что великие дела вершатся малыми силами? Зашифруй заявку на имя Гаврилова за моей подписью.

— Кстати, он уже генеральское звание отхватил за обнаружение перфорационных аномалий, пока мы тут с вами обеспечиваем конечный успех операции, — знову нагадав про себе Арнаутський. — Так всегда бывает: кто-то реально рискует, как Саша Денисов, а кто-то большие звезды на погоны цепляет. Непреложный закон власти: наказание невиновных и награждение непричастных, извините за назидательность, — ска­зав Арнаутський, поправляючи вузенькі окуляри.

— Давайте прекратим эти пустые разговоры, госпо­дин политтехнолог. — Тараторкін вирішив перервати балакуна, щоб той не базікав зайвого про начальс­тво. — У вас, кажется, сегодня еще с Мишей Полян­ским встреча намечена.

— Да-да, мне пора. До свидания, — зрозумівши про­зорий натяк, попрощався політтехнолог.

Михайло Полянський чекав на колегу на другому поверсі затишної кав’ярні «Кафа». Арнаутський док­ладно, нічого не приховавши, переповів йому події останніх днів, особливо зупинившись на обставинах зникнення Алєксандра.

— М-да, Глєбушка, я так понімаю, шо о сущєствова­ніі порталов в прошлоє свідєтєльствуют только дан­ниє замєров, сдєланниє вашимі пріборамі, і ніка­кіх болєє вєщєствєнних доказатєльств іх рєальності нєт? — виявив здоровий скепсис політолог.

— Знаешь, Миша, о существовании даже других звездных систем мы знаем благодаря радиотелеско­пам, а наличие в природе вирусов подтверждаем, в час­тности с помощью электронных микроскопов. Почему же ты отрицаешь возможность изучения иных измере­ний с помощью приборов? Ты же бывший физик!

— Вот імєнно потому, шо в прошлой жізні я бил учьоним, мнє понятни прінципи дєйствія тєлєскопа і мікроскопа. А на какіх законах пріроди базіруєтся работа вашєго прібора, прєдставіть нє могу. Боюсь, что вашєго парня похітілі отнюдь нє в прошлом, а в настоящєм. Нужно сєрйьозно взяться за етіх молодих сємінарістов і за свящєнніка, а нє строіть фантастічєскіє гіпотєзи. Смотрі, как би тєбя на смєх нє поднялі, — виклав Полянський тверезий погляд на обста­вини зникнення цекіста. — А шо касається блужданія твоіх рєбят в под’єздє на Костьольной, то расспросі-ка ти іх как слєдуєт, что оні пєрєд етім курілі. Хотя, ко­нєшно, что-то слішком много собитій концєнтріруєт­ся вокруг етого високомєрного юноши — Чєтвєртінского. Я ім ужє занялся по твоєй просьбє. Тєбє нєбєзінтєрєсно будєт узнать, что парнєм вєсьма заінтєрєсовался нєкто Бєнціон Пінській — бліжнєвосточний мєцєнат і учєний, коллєкціонєр дрєвностєй іудаікі. Он тожє посєтіл прорєктора-завхоза Балабуху і про­сіл оказать давлєніє на мать студєнта, чтоби

1 ... 52 53 54 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час настав, Костянтин Матвієнко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час настав, Костянтин Матвієнко"