Читати книгу - "Метафізика"

(адже їх вважають сутностями з тих самих міркувань). Оскільки ж чимбутність є сутність, а її означення є визначенням, ми з’ясували питання про визначення і того, що існує саме по собі[111]. І оскільки визначення є означенням, а означення має частини, необхідно було також [20] розглянути частини: які частини має сутність і які ні, а також чи є вони частинами визначення[112]. Крім того, було встановлено, що ані загальне, ані рід не є сутностями[113]; що ж стосується ідей та математичних предметів[114], то пізніше їх також слід розглянути, оскільки дехто говорить, що, опріч чуттєвих речей, вони також є сутностями.

Отже, спочатку обговоримо сутності, [25] які визнаються всіма. Це чуттєві сутності, а всі чуттєві сутності містять матерію. Так, сутністю є субстрат: з одного боку, це матерія (а матерією я називаю те, що не є дійсною річчю, натомість може існувати як певна річ), з іншого боку, це визначення або форма, тобто те, що є чимось певним, що можна відділити подумки, і по-третє, [30] це те, що з них складається, і тільки воно виникає, знищується та існує в прямому сенсі окремо. Що ж до сутностей, які можуть бути відділені подумки, то одні існують окремо, інші ж ні.

Отже, зрозуміло, що матерія також є сутністю: адже у всіх навіть протилежних перетвореннях існує щось, що лежить в основі змін, наприклад, щодо місця — те, що тепер тут, а потім [35] деінде, щодо збільшення — те, що тепер такого розміру, а потім менше чи більше, а щодо змін — те, що тепер здорове, а потім хворе. [1042β] [1] І так само щодо сутності є те, що тепер виникає, потім знищується, і що тепер лежить в основі як щось «це», а потім — як позбавленість. І цю зміну супроводжують інші зміни, тоді як інші [5] — одну чи дві зміни — вона не супроводжує; адже якщо щось має матерію, яка змінюється в просторі, немає необхідності в тому, щоб воно також мало матерію, яка виникає і знищується. А якою є різниця між виникненням взагалі і якимось певним виникненням, сказано у книгах про природу[115].

2

Оскільки всіма визнається сутність як субстрат та як матерія, [10] а остання є сутністю потенційно, лишається сказати, що таке є сутність чуттєвих речей як дійсність. Демокріт, схоже, гадав, що є три відмінності між речами; адже тіло, що лежить в основі, тобто матерія, є одним і тим самим, розрізняються ж речі виглядом, тобто формою, поворотом, тобто положенням, і контактом, тобто [15] порядком[116].

Але вочевидь відмінностей є багато, наприклад, одні речі характеризуються способом поєднання матерії (приміром, деякі змішуються, як-от мед, інші зв’язуються, як-от жмут, або склеюються, як-от книга, або збиваються гвіздками, як-от скриня, або з’єднуються більше ніж один із цих способів), інші — положенням, як-от поріг та одвірок (вони відрізняються [20] тим, що якось лежать), інші ж — за часом, як-от обід та сніданок, або за місцем, як-от вітри, або за властивостями чуттєвих речей, як-от жорсткістю та м’якістю, густотою та розрідженістю, сухістю та вологістю; притому деякі речі відрізняються деякими з цих властивостей, інші ж — ними всіма, і взагалі одні [25] — надлишком, а інші — нестачею. Отож ясно, що слово «є» має стільки ж значень: так, щось є порогом, тому що отак лежить, і бути означає отак лежати, а бути кригою — це отак застигнути. У деяких же речей буття визначається всіма цими властивостями, тому що вони почасти змішані, почасти розбавлені, [30] почасти зв’язані, почасти застиглі, почасти мають інші відмінності, як-от рука або нога. Отже, слід встановити роди відмінностей (адже вони будуть началами буття), наприклад, відмінність між більшим і меншим або застиглим і розрідженим та між іншими подібними протилежностями; адже всі вони [35] є надлишком і нестачею.

[1043α] [1] Отже, звідси зрозуміло, що якщо сутність є причиною буття кожної речі, то серед цих відмінностей варто шукати те, що є причиною буття кожної речі. І отже, жодна з цих відмінностей не є сутністю, навіть, якщо вона поєднана з матерією, однак [5] у кожній з них є щось аналогічне сутності. І подібно до того, сутності, що приписуються матерії, дають їй дійсність, так значною мірою й інші визначення. Наприклад, якщо потрібно дати визначення порога, ми скажемо, що це дерево чи камінь, що лежить отак, а якщо будинку, то скажемо, що це цеглини та дерев’яні колоди, що лежать отак (або в деяких випадках у визначення входить також мета), якщо ж треба визначити кригу, [10] то скажемо, що це затверділа або застигла отак вода: а співзвуччя — це отаке-от змішання високого й низького тонів; і так само в інших випадках.

Тож із цього зрозуміло, що різна матерія отримує різні визначення і в різний спосіб досягає дійсності: в одних речей — це поєднання, у других — змішання, у третіх — щось інше зі згаданого. Тому якщо хтось, бажаючи дати визначення будинку, [15] каже, що це камені, цеглини, дерево, то він говорить про можливий будинок, адже ці речі є матерією; натомість якщо хтось каже, що це укриття для речей і тіл, або додає щось інше подібне, говорить про дійсне; врешті той, хто поєднує і те, і друге, говорить про третій різновид сутності, що складається з обох перших (справді, здається, що визначення через відмінності [20] є визначенням виду та дійсної речі, натомість визначення того, із чого складається річ, є радше визначенням матерії). І так само з тими визначеннями, які приймав Архіт: вони охоплюють і те, і друге, тобто і форму, і матерію. Наприклад, що таке затишшя? Нерухомість великої маси повітря; адже повітря — це матерія, а нерухомість — дійсний стан і сутність. Що таке затишшя на морі? Гладка поверхня моря. [25] Тож субстратом як матерією є море, а гладка поверхня — дійсний стан і форма. Отже, із сказаного зрозуміло, що також чуттєва сутність і як вона існує: з одного боку, як матерія, з іншого ж — як кшталт і здійснення, і по-третє, вона складається з цих двох.

3

Утім, не варто забувати, що інколи лишається незрозумілим, чи означає [30] ім’я складену конкретну сутність, чи дійсність та форму. Наприклад, чи є будинок знаком загального, тобто це укриття з цеглин і каміння, покладених таким чином, чи дійсного і форми, тобто укриття? Чи є