Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Але уже бачив, що не встигаю. 

Все через той органний гул - він порушив концентрацію, послабив увагу.

І вихід тепер один.

Я уявив чайну церемонію, запах гарячого чайного листя, тендітну дівчину в кімоно і той дззззенннь від музики вітру і металевої палички. 

Так, це ідеальна концентрація.

І ці відьми не встигли. Бо я моторний, це вона правильно сказала.

Мить - адепт Валеріан наче утримує мою секретарку, щоб вона не злетіла в небо й не втекла. Ще мить. І от - уже не може втримати. 

- Втекла. Моя пара врятована. 

Це було останнє, що я подумав, коли мене накрило сіттю з відрази й гніву. Бо я опинився на тому самому місці, де зараз мала бути Тян.

Людину вб’є? Та воно мало мене не вбило. 

От же ж ідіотки, ще й декан туди ж, яка безвідповідальність!

Я їм цього не подарую, ще ж треба нічого в голові не мати, щоб таке сплести в королівському палаці. Це ж зброя масового ураження!

В голові гуло, в очах пекло, тіло перестало слухатись. Не знаю, скільки це продовжувалось.

Нарешті вдалося відкрити очі. І побачити, що на мене з жахом і відразою дивились майже всі присутні. 

І вони були крихітні, бо я… А, точно - я тепер був у подобі дракона. Але почувався людиною. 

Ну так заклинання ж на людину розраховане. - відсторонено подумав. - ще не скоро спаде, кілька днів треба.

І уже зовсім не відсторонено - Днів?! А оце катастрофа.

Шість днів є у Тян. Ні, вже п’ять - он на годиннику дванадцята.

П'ять днів у моєї пари до обряду. Інакше вона загине. Якщо адептка Тян не зможе її сюди доставити, все пропало. 

Та й так пропало - родову силу Тян не може використати. Ми ж з прем’єром не закріпили угоду. Він не взяв гроші, хоч і дав згоду.

Все тепер висить на тоненькій павутині. Землі, тобто води їй не належать, поки прем’єр не візьме хоч монетку з її золота. А як він її візьме?  Як я скажу, де воно сховане, я ж не можу говорити по-людськи? 

Що я наробив! 

Тян на іншому кінці світу, за п’ять днів звідти прийти  неможливо. Без родової магії - ніяк.

Щось вкусило мене, і це привело до тями.

От нащо мені ваша тяма - щоб почути, як прем’єр-міністр мене звинувачує у спробі корупційної оборудки, замаху на переділ кордонів і державній зраді?

А адепт Валеріан - у зриві контракту, через що його землі поглине пустеля?

І на додачу -  двадцять одна адептка - в тому, що я розбив їх серця і …

Ружена з Фоном дивилися співчутливо. Але обвинувачення є обвинувачення. У нас не тиранія. Все тільки через суд.

Тому суддя, ще засапаний від танців, щось сказав герольдові, а тоді герольд проревів його ухвалу на весь зал.

- Підозрюваного доправити до міської в’язниці. Суд відбудеться після вивчення всіх звинувачень і показів свідків.

Ну-ну. Давайте, давайте. Хочу бачити, як ви всі мене кудись доправите.

Ні, не хочу. То не важливо. 

Важливо, що сітка не дає мені переміщатися до моєї пари. 

І я ледве можу перенести себе на той острівець, біля замку, де має відбутися церемонія прийняття пари.

П’ять днів.  

Я можу сподіватися на диво рівно п’ять днів.

Або примудритися якось дістати монетку з її схову і втюхати її прем’єрові.

І тоді…

Ну і як її дістати, ту монетку? Вона в скрині, скриня в комірці Тян, комірка зачинена на ключ. Ключ... А до речі де ключ? На бальних сукнях кишень немає.

Тому надія є, але крихітна.

Що Змій може вдяіти один і спійманий сіткою, яка не дає рухатись і викликає до нього гнів і відразу? 

А може він не зовсім один?

Що ви про це думаєте?

Приємного читання після 24:00 і дяка за додавання до бібліотек, вподобайки й коментарі