Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

- Присядь, думаю, нам ще багато чого треба обговорити.

Слухняно виконав цю вимогу і глянув на співрозмовницю. Вона ніяково опустила очі, воліючи оглядати особливості інтер'єру.

- З чого ти хочеш розпочати? - повністю опанувавши себе, підштовхнув я до початку розмови. Олівія смикнула куточком губ:

- У мене вже є деяка інформація про ваш світ, але її дуже мало. Мені б її структурувати та доповнити. Давай так, розкажи мені про це ядро, яке треба стабілізувати, його історію, та що спричинило руйнування решти ядер.

Я кілька хвилин збирався з думками, а потім заговорив:

- Ядра – осередки магії, породження тонкої матерії, дихання духів. Вони є у кожному світі, у кожному особливі. Вони підтримують життя всього, породжують душі. Вони можуть бути заховані або розташовані на виду. Можуть бути чимось величезним, як цілий континент, а можуть бути піщинками на пляжі. Зовнішній вигляд і форма зовсім не важливі, головне – аура – ​​та енергія, яку вони випромінюють. Центри тонкої матерії можуть вважатися святинями, проклятими речами або взагалі ігноруватися, у кожному світі все унікально, і ми можемо лише будувати теорії. У нашому світі ядра це кулі особливого сплаву, які перебувають глибоко під землею. Під час затемнення вони підіймаються ближче до землі, і ми можемо витягти їх.

- А навіщо ви їх витягуєте? - не втрималася від запитання Олівія, спантеличено почухавши носик.

- Колись дуже давно, коли тільки люди виявили ядра та спосіб їхнього вилучення, народився ритуал. Вважалося, що цього дня треба влаштовувати посвяту молодих магів, їх збирали на площі та підводили до осередку, щоби збільшити магічні здібності.

- Виходило?

- І так, і ні, - хитро посміхнувся, подивившись на зацікавлену дівчину. - На кілька днів маг дійсно стає сильнішим, після контакту з ядром, але ефект швидко минає. У той час взагалі було багато повір'їв, ритуалів, звичаїв та традицій, які після Об'єднання відійшли у небуття.

- Об'єднання Земель? – перепитала Олівія. - Це ти вже мені розповідав. Усі континенти зійшлися і… настала війна, так?

- Правильно, - підтвердив її припущення. - Криваві Жнива. Саме наслідки цієї війни стали причиною дестабілізації ядер та знищення одинадцяти з них. Тепер магія вироджується, і коли вона покине наш світ, він почне повільно вмирати.

- Але... - Олівія розгублено потерла зап'ястя. Потім глянула на мене невпевнено: - Можна ж і без магії жити?

- Нашому світу не можна. У ньому все працює на магії.

- Але ж є не маги, ти сам казав, що люди народжуються без здібностей…

- Казав, - підтвердив  її слова, і співрозмовниця зовсім розгубилася, а я почав пояснювати: - Маги - це люди, які здатні контролювати магію, а звичайні люди просто нею... хммм, як би це пояснити... харчуються! Так, мабуть, це слово підійде. Адже магія довкола: дивись, ти дихаєш повітрям, а я…

В цей момент ледь ворухнув пальцями й повітряний вихор пройшовся кімнатою, потривожив гардини, квіти у вазах, скинув подушку з краю дивана і легенько розтріпав каштанове волосся дівчини, що сиділа навпроти мене. Вона від цього весело посміхнулася, ніби дитина, що радіє фокусу, а тоді й мої губи мимоволі розтягнулися в посмішці.

- Чому у вашому світі є магія, а в нашому ні? - мені примарилася легка образа в голосі Олівії. Знизав плечима:

– Є. Просто не така, як у нас, а ти намагаєшся знайти щось ідентичне. Тонка матерія втілюється у кожному зі світів унікальним образом. Це складно вивчати, якщо не подорожуєш світами. Ми можемо лише припускати та фантазувати. Напевно це назавжди залишиться загадкою.

Дівчина зітхнула:

- Отже, коли магія зникне, то всі помруть?

- Вона не зникне за одну мить. Ядро приймає тонку матерію, яка оточує все, але не взаємодіє безпосередньо зі світом, і перетворює на доступну нам магію та енергію, що живить все у світі. Тому, коли останнє ядро ​​зникне, то магія почне згасати, вона не зможе поповнюватися, енергія витрачатиметься на підтримання життя, а черпати її стане неможливо. Почнуться голод, війни, жахливі хвороби, з'являтимуться все більше банд на кшталт «щурів».

- Хто такі ці "щури"? - Олівія знову зачепилася за слово, яке їй незрозуміло. Мені подобалося, як уважно вона мене слухала, вона не боялася ставити запитання, аналізувала ситуацію і схоплювала на льоту.

Усвідомлював це і дедалі більше розумів, що не зможу відпустити. Вона ніби була створена для мене, але загубилася у світах, заблукала в дзеркальному лабіринті й зробила крок за чужий горизонт.

- Це злочинне угруповання, яке саме себе називає опозицією чи борцями за справедливість, -  через силу почав розповідь. Говорити про них мені завжди було важко. - Вони викрадають магів і використовують їх здібності у своїх цілях, поки маг не помре від виснаження.

Олівія злякано здригнулася й обняла себе за плечі:

- Гаразд, їх просто запам'ятаю. Вони дуже небезпечні?

- Ми намагаємося знищувати найнебезпечніші та найбільші групи, але вони розбігаються і знову організовують банди, вербують довірливих людей. Вважають, що творять добро, - кілька хвилин ми мовчали, потім я порушив тишу: - Гірше за них був тільки Орм і його геніальні ідеї.

- Хто це? - одразу зацікавилася Олівія, і я зрадів можливості змінити тему, хоч і ця була мені огидною:

- Один з міністрів. Сильний маг та мій головний біль. Орм пропонував зробити зі столиці останній осередок нормального життя. Оточити ядро сильним магам, підтримувати його існування скільки зможемо, а інших людей виселити якнайдалі.

- Але ж вони помруть, - розгублено пробурмотіла Лів, я лише зітхнув:

- Саме так. Тому я і не міг дозволити йому втілити цей план. Він хотів убезпечити лише сильних магів. Хотів створити для них новий безпечний світ, а усіх інших приректи на довгу і страшну смерть.

- Це жахливо, - дівчина обурено похитала головою. - Де він зараз? Я бачила його на засіданні?