Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Повернення світлої принцеси до Білого замку було довгоочікуванним для всіх підданих Світлої імперії. Попри увесь консерватизм та стриманність, світлі визнавали, що не бажають віддавати їх гордість та символ Життєдайного Світла у руки нестриманих і розпусних темних. Попри усі домовленності та необхідність у мирі між імперіями, ні світлі, ні темні не були готові до таких змін.
На честь повернення істинної жриці Блакитного Світла у Місячній долині було проведено кілька таємних обрядів, які повинні були поповнити сили та магію Світла світлої принцеси. Навіть блакитне небо посміхалось до Луни, коли вона ступила на рідну землю і вдихнула свіже повітря, як тільки вийшла з екіпажу. 
Луна відчувала полегшення і дихала вільно на повні груди, не озираючись довкола і не тремтячи від натиску Темряви. Світло та його магія цілувало свою жрицю, вітаючи її вдома. Їй не довелось перепочивати від кількагодинної подорожі, адже втома відступила одразу, поступаючись місцем необмеженій енергії.
– З дозволу імператора та кронпринца, – відказала Ллея проводжаючи світлу принцесу до молитовної зали у Місячній долині. Вона була старшою після верховної та виконувала обовязки головної наставниці світлої принцеси, можна сказати, що ця вже не молода жінка з сріблястим волоссям була для неї хрещеною матірю. – завтра ми можемо розпочати ваше посвячення. Після молитви, вас перевдягнуть для балу на вашу честь, а з першими промінями сонця ми зустрінемось з вами у Храмі Світла і повяжемо вас з Місячною долиною. 
– Чи можу я запитати вас, матінко Ллея, про те, що мене бентежить? – Луна зупинилась навпроти кришталевих статуй, вирізьблених для денного та нічного Світла. Квітка з девятьма пелюстками була символом денного Світла, а півмісяць був символом нічного.
– Питайте. – дозволила Ллея, опустивши погляд.
– Які наслідки можуть бути від магії Злиття? – світла принцеса простягнула свою руку, відкриваючи запястя з характерним слідом магії про яку вона питала.
– Після вашого повязання з Місячною долиною, не буде ніяких наслідків.
– Та все ж,
– Наслідки будуть для того, хто скористався цією забутою і забороненою магією. – пояснила Ллея, зрозумівши суть питання світлої принцеси. – Після вашого повязання з Місячною долиною, ваше серце і душа належатимуть лише Світлу. А серце і душа того, хто прокляв вас навіки вічні залишиться в, – вона замовкла, добираючи слова, якими можна описати стан вмираючого у жахливих муках, – в холоді.
– Чи можна якось зарадити цьому? – Луна продовжувала розпитувати свою матінку, не бажаючи піддавати Темніана тим наслідкам, про які знали лише світлі. Вона відчувала тугу за молодшим кронпринцом та його Темрявою, хоча й відкидала усі думки про нього. Вона раділа своєму поверненню до Світлої імперії і Місячної долини, та все ж не могла позбутися недозволених думок про чоловіка, який змінив її.
– Магію Злиття не можливо змінити. Вона є таємною. Вона є таємним словом, яким не можна користуватись, не маючи сили. Ця магія є магією Смерті. Тому її намагаються забути, тому нею не можна користуватись бездумно. – жінка з майже досконалою шкірою подивилась на світлу принцесу своїми бузковими очима і накрила запястя Луни худорлявою рукою. – Ви істинна жриця Блакитного Світла. – нагадала вона основне покликання світлої принцеси. – Ви істинна жриця Місячної долини. Ви її провідник та хранитель. Ви є Світло. Ви є Надія для Життя. Ви є Життя.
– Я є Світло. Я є Життя. – повторила світла принцеса, повертаючи себе до реальності, повертаючи себе до Слова Світла.
Як і говорила матінка Ллея, одразу після молитви Луну відвели до її теплої, освітленної кімнати, де вона змогла прийняти ароматну ванну. Перевдягали світлу принцесу її фрейліни, які були наймолодшими жрицями Місячної долини, і як належить наймолодшим тримали обітницю мовчання. 
Світла принцеса, вбрана в легку багатошарову сукню з блакитним мереживом, прибула до бальної зали, в якій на неї чекали світлі вельможі. Посміхаючись до кожного гостя та кожного з прислуги чи охорони, Луна не могла натішитись спогляданням світла у кожному мотиві, у кожному камінці на стінах, підлозі чи стелі. Вона вже встигла забути які відчуття вона мала, коли перебувала у білосніжно – мармурових чи блакитно – срібних кімнатах Білого замку, що був їй рідною домівкою.
– Світлого життя, ясносвітла Луна! – лунало звідусіль.
– Світлого Життя, вашій ясносвітлості!
– Світлого Життя. – відповідала світла принцеса, через крок киваючи вліво і вправо від себе.
– З поверненням додому, сестро! – першим Луну обійняв Арфір. Він притиснув її до себе так, як в той день коли залишив її у Чорному замку, ніби вона була безцінним скарбом для нього.
– Я вдома. – зітхнула вона, посміхнувшись до брата, і коли Арфір відпустив її, прийняла праву руку свого батька і поцілувала її. – Світлого життя, тату!
– Світлого Життя, доню! – імператор Фірар розтягнув губи у посмішці, офіційно вітаючи світлу принцесу. І коли Луна сіла поряд з ним та Арфіром на мармурову лаву, яка служила спеціальною заміною трону для правителя та його нащадків, звернувся до присутніх гостей. – Світла принцеса повернулась додому. Вона виконала умови договору і принесла мир для світлих. Від сьогодні почнуть діяти нові закони для спілкування з темними, відкриються кордони між нашими імперіями. Наші непереможні воїни допоможуть темним в обороні їхніх прикордонних земель, де панує Хаос з монстрів і Відступників. Темрява більше не буде загрожувати Світлу! А головне, – імператор Фірар зробив паузу, – що істоти Першосвіту вперше за все існування погодились допомагати у протистоянні з всплесками Хаотичної магії!
Вислухавши промову свого імператора, світлі вельможі гучними аваціями сприйняли такі новини. Вони опладували беззупинно кілька хвилин, підтверджуючи своєю реакцією, що задоволені політикою свого імператора та його спадкоємців. Зміни, які чекали на імперію Світла були очікуваними, адже про ці зміни говорили кілька століть, та жоден з імператорів так і не зумів довести підданим, що мир між світлими і темними можливий.
– І головне, – одразу по завершенні аплодисментів, імператор Фірар подивився на свою доньку, – завтра світла принцеса повяжеться з Місячною долиною і наші маги отримають силу, про яку не могли мріяти жодні з поколінь світлих!
Імператор Фірар завмер, не розуміючи, чому на таку новину немає жодної бурхливої реакції. Він все ще дивився на світлу принцесу, прислухаючись до тиші, яка нависла у бальній залі. Його донька зблідла, та відсунулась назад, ніби жахаючись чогось чи когось. Повільно перевівши погляд на старшого сина, імператор Фірар стиснув кулаки. Арфір виглядав не менш здивовано ніж його сестра, та все ж не жахався того, на що дивився він та всі світлі.
Могильна тиша була викликана появою людини, яку ніхто не очікував побачити на світлих землях, а тим паче у стінах Білого замку. Білий замок, як і Місячна долина, яка була його часткою, було збудовано на кладовищі світлих магів. З року в рік у Місячний долині ховали світлих, які мали в собі Світло та ту енергію, яка перероджувалась та підсилювала Життя Світлої імперії. Це місце було не лише відлякуючим для Темряви, воно несло знесилення та втрату сил будь-яких темних. Тому на Білий замок та Місячну долину майже ніколи не нападали монстри чи Відступники, та у війні з Темною імперією ніхто з темних не наважувався відправляти ні темних воїнів, ні асасинів.
– Темніан. – прошепотіла Луна, не маючи змоги відірвати закоханного погляду від маршала темної армії, який сміливо увійшов до бальної зали.
– То він і справді такий самовпевнений як про нього говорять. – іронічно прокоментував Арфір, різко підвівшись з лави та призвавши світлих магів, що стояли позаду.
– Чому нам не доповіли про нього? – запитав імператор Фірар, звернувшись до свого сина.
– Тому що ми самі дозволили цьому статись. – відказав світлий принц і виступив назустріч молодшому кронпринцу Темної імперії, який широким кроком наближався до них.
Світлі вельможі як і прислуга з завмиранням серця розглядали Диявола про якого складають легенди. Жахаючись від його присутності, більшість жінок повідходили за спини своїх чоловіків або охоронців, які виступили вперед, готуючись оборонятись від Темряви та її володаря. Хтось з прислуги, хто щойно увійшов до зали, тримаючи в руках величезні тарілки з напоями та закусками, від несподіванки та страху впустив на підлогу посуд. Дзвін від розбитої парцеляни та кришталю розвіяв жахливу зачарованність гостей, дозволяючи їм виплеснути свої емоції у крики чи стогін.
– Світлого Життя, найтемніший! – вигукнув Арфір, зупинившись навпроти Темніана. Асасини Місячної долини утворили навколо свого принца пятикутник, створюючи магічну зірку, яка надавала світлому принцу силу та магію, що лилась з серця Місячної долини. – Ви вирішили померти?
– Я вирішив скористатись перемирям. – відказав Темніан, дивлячись поверх світлого принца. Його погляд був направлений до світлої принцеси, яка відповідала взаємністю. – Я не зміг поговорити зі своєю нареченою у Чорному замку, тому прибув до Білого. – від почутого паніка та обурення захопили світлих вельмож, викликавши задоволену посмішку на губах Темніана.
– Як вам відомо, Білий замок все ще не обладнаний для зустрічей з темними. – нагадав очевидне Арфір. – Навіть для володаря Тіней не існує виключень.
– Світла принцеса змогла прожити у стінах Чорного замку майже два тижні і вижила, – відказав Темніан, – я не вимагаю поблажливості до себе!
– Якщо Світло не зітре вашу Темряву, то не існує гарантій, що я зможу стримуватись. – рука Арфіра накрила блакитну рукоятку рапіри. 
– Не стримуй себе! – кивнув Темніан. 
– Для чого прибув молодший кронпринц Темної імперії? – голосно запитав імператор Фірар, присівши біля світлої принцеси.
– Для чого? – перепитав Арфір більш тихо і вкрадливо.
– Для обговорення та офіційного підтвердження заручин! – спокійно відповів Темніан, викликаючи нову хвилю запитань та незадоволення світлих.
– Хтивість темних. Їхня ненажерливість та нездатність сприймати відмови. – голос Арфіра був сповнений розчарування. – Ви готові ризикувати своїм життям, маршале?
– Я готовий вбивати заради своїх цілей.
– І ваша ціль – моя сестра?
– Моя ціль, – Темніан примружив очі, – повернути те, що належить мені!
– Ви втратили можливість отримати і утримати те, що з ваших слів, належить вам. – відказав Арфір, накопичуючі вогняний згусток енергії у своїй правій руці. – Моя сестра належить Місячній долині і Світлу, і ні ви, ні ваша самовпевненність не зможуть цього змінити.
– Тому ви так боїтесь дати мені можливість поговорити з нею? – хмикнув Темніан, ніяк не реагуючи на те, що відчули його Тіні. 
– Ми не боїмось вас, маршале. – розслабившись та відпустивши енергію, Арфір розправив свої вузькі плечі. – Ми не довіряємо вам! А тому не повинні дозволяти вам наближатись до жриці Блакитного Світла, адже ваша Темрява бажає її, а не ви!
– Я не покину Білого замку, – голосно звернувся Темніан до імператора Фірара, ігноруючи світлого принца, – допоки не поспілкуюсь зі світлою принцесою і не вирішу питання з нашими заручинами!
– Лише переступивши через моє бездиханне тіло. – зауважив Арфір, пропалюючи поглядом маршала темної армії.
– Якщо доведеться. – прошепотів Темніан. 
– Якщо ви поговорите зі світлою принцесою, – спокійно заговорив імператор Фірар, взявши до рук долоню Луни, що все ще була налякана появою молодшого кронпринца Темної імперії. – чи обіцяєте ви одразу ж покинути Білий замок та Світлу імперію?
– Залежить від того, яку відповідь я отримаю.
– Вона відмовить вам! – ствердно відказав Арфір, і залишивши магів стояти на місці, повернувся до своєї молодшої сестри.
– Про що ми повинні знати? – пошепки запитав імператор Фірар, дивлячись на Луну. 
– Ти готова відмовитись від Місячної долини? – доповнив Арфір.
Луна дивилась на свого старшого брата, не зважаючи на запитання свого батька та імператора Світлої імперії. Вона не знала як відповісти та пояснити все те, що вона відчуває до маршала темної армії. Вона вже сама заплуталась в своїх відчуттях і не мала сили супротивитись нестримному і такому незвіданому потягу до Темряви та її володаря. Щось в ній змінилось після магії «Злиття» і це щось мало жахливі наслідки.
– Сестро?
– Я поясню йому, що заручин не буде. – вдивляючись у райдужку Арфіра, ніби під гіпнозом, Луна обіцяла покінчити з цим безумством раз і назавжди. – Я поясню йому, що його бажання це лише магічна пастка і що після мого приєднання до Місячної долини його почуття охолонуть. Я є Жрицею Світла! Я є світлою принцесою Світлої імперії!
Кристал на шиї світлої принцеси засяяв, коли його торкнулись пальці Арфіра. Світлий кронпринц пересвідчився в його дії і посміхнувся до Луни. Він не мав жодного сумніву у її вірності Світлій імперії і відданності Світлу. Він вірив її словам і знав, що вона досить сильна, щоб підкорити свої почуття і не піддатись спокусі Темрявою. Та ні він, ні імператор Фірар не мали віри ні словам, ні діям маршала темної армії, який зарекомендував себе Дияволом.
– У вас буде десять хвилин на аудієнцію зі світлою принцесою. – повідомив Арфір, повернувшись до маршала темної армії, який все ще стояв на тому місці, на якому його залишив світлий кронпринц. – смію вас попередити, найтемніший, що аудієнція буде проводитись у кімнаті з підвищеною чутливістю. Ви можливо відчуєте на собі її вплив, тому за для вашої ж безпеки контролюйте свою Темряву.
– Моя Темрява ніколи не нашкодить моїй нареченій. – підкреслив Темніан, викликаючи на обличчі Арфіра незадоволення, яке за мить змінилось маскою спокою.
– Слідуйте за асасинами. – відказав Арфір, вказавши рукою у протилежний бік зали до виходу.
Хоч Темніан і був впевненим в собі і не виказував жодного занепокоєння від знаходження на території Світла, та все ж йому доводилось концентруватись на серцебитті своєї Темряви, яка палала від задухи. Він на собі відчував все те, що відчувала світла принцеса, коли її залишили в Чорному замку, посеред ворожої магії та ворожого життя. Його тіло кожним своїм мязом та нервом відчувало вплив Світла та його жорстокість до того, хто століттями залишався ворогом.
Сумнозвісного маршала темної армії провели світлими коридорами Білого замку до спеціальної кімнати з посиленою магією Світла. Задля забезпечення менш конфортного відчуття темного мага, з Місячної долини викликали зо два десятка асасинів, які повинні були контролювати найменьші всплески Темряви та недопустити негативного впливу на світлу принцесу, яка хоч і повернулась додому та все ще була заслабка.
Арфір провів Луну до дверей ізольованої кімнати, в якій вона повинна була поговорити з молодшим кронпринцем Темної імперії наодинці і переконати його в своїй незгоді з його навязливим рішенням заручин. Він був цілковито впевненим в її вірності Світлу та Світлій імперії і не збирався піддавати сумнівам ні на хвилину, але вирішив ще раз нагадати про те, якою була світла принцеса до того як потрапила в полон темних.
– Все повинно бути таким, яким було раніше. – світлий кронпринц тримав руку своєї молодшої сестри і посміхався до неї куточками губ. – Коли розвіються чари магії Злиття, ти зможеш забути все це як страшний сон. Ти була народжена для того, щоб стати істинною жрицею Світла і забезпечити Світлу імперію незгасною надією на Життя.
– Так. – погоджувалась Луна, вдивляючись в виразні очі брата, що так нагадував їй батька, але за характером був повною його протилежністю.
– Якщо він, – Арфір кивнув головою на двері, за якими на світлу принцесу чекав темний молодший кронпринц, – продовжить наполягати на заручинах, клянуся Небесними Світилами, що викличу його в Примарне коло. 
Від почутих слів серце Луни стислось від болю. Жах загорнув її тіло у тремтливе заціпенніння, скручуючи шлунок та викликаючи нудотне запаморочення. Вона не хотіла вірити в те, що через неї її найрідніша людина наважиться увійти в магічне Примарне коло для дуєлей, з  якого живим може вийти лише один дуєлянт. Світлі все ще продовжували використовувати стародавню магію потай від темних, попри її невивчену силу та ризики всплесків Хаотичної магії, попри заборону жриць Місячної долини, попри застереження рас довгожителів, які допомагали вивчати її.
  – Він погодиться з моїм рішенням! – впевнено відказала Луна, і гордівливо тримаючи голову та плечі, увійшла до кімнати.
Темніан стояв в умовному центрі кімнати, розглядаючи візерунки на підлозі, які вимальовували різні лінії, що поєднувались між собою та землями Першосвіту. Не було схоже, що це вирізьблена мапа подібно до тієї яка прикрашала стіни та стелю в казармах для воїнів, що тільки починають свою військову службу та повинні добре орієнтуватись на місцевості, навіть на тій, на якій вони ніколи не бували. На тій мапі були накреслені стратегічні місця темних і світлих істот, не залежно від їх походження чи раси. На цій же мапі були позначки, які більше нагадували магічні потоки, деякі з них більш світлі, деякі більш темні, а найцікавішими були зелені, які могли відображати магію Відступників.
– Це мапа магічних потоків. – пояснила Луна, зупинившись біля маршала темної армії, який навіть не помітив її появи. Вона посміхнулась, підкресливши, що приємно здивована щирою зацікавленністю темного.
– Світлі все ж контролюють їх перебування?
– Це жива мапа. Вона постійно змінюється, якщо є зміна потоків магії чи її всплески, чи зникнення.
– Тому ваші війська обходять деякі місцини і майже не несуть великих втрат.
– Я впевнена, що з цими знаннями темні війська зможуть мати перевагу у відкритих зіткненнях з Відступниками, – досить консервативно та стримано відказала світла принцеса, тримаючись за свій статус та обовязки. – Світлий кронпринц вже провів нараду зі старійшинами та військовими генералами, тому зовсім скоро Темна імперія отримає усі стратегічно важливі знання світлих.
– Ніхто в цьому не сумнівається. – підкреслив Темніан, розвернувшись усім тілом до світлої принцеси, яка виглядала нереально вродливою. – Після того як відбудуться наші з вами заручини.
– Найтемніший князе, – звернулась Луна, склавши руки на мережеві своєї сукні, та сміливо поглянувши на Темніана. – Що для вас значить слово «Кохання»?