Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Чоловік у ідеальному костюмі склав руки на грудях і дивився на Джеймса так, ніби у того на обличчі мали спливти підказки. Джеймс згадав свій давній сон із цим Мартіном у головній ролі й здригнувся. Невже він не спить?

- Арію, цей хлопець хто завгодно, але не смертний.

Джеймс намагався глибоко дихати і не сприймати сказане всерйоз.

- У якому сенсі, Лютом?

Мартін дивився на Голову, не відводячи свого погляду.

- Після першого нападу з огляду на ситуацію ми провели вказані заходи. Провели ритуал. І все йшло як слід. До того моменту, як я зрозумів, що хлопець і не думає упокоюватися. Некромант усі тричі перевірив, ритуал, закляття - помилки не було. Він, - Мартін кивнув головою у бік Джеймса, - не людина.

- Що означає я не людина? Які заходи? Я... - стривожено вигукнув Джеймс і раптом схопився обома руками за горло. Він не міг видати жодного звуку. Він не міг зітхнути. Його легені, його горло більше не слухалися його. 

- Алохою, годі вже. Хлопець просто в шоці, - м'яко попросив дід у малиновій мантії і людина з жорстким порожнім поглядом відвела погляд від Джеймса.

- Чорти мене роздери, - хрипко відгукнувся Джеймс, щойно зміг дихати і говорити.

- Тихіше, юначе, тут і не таке можна прикликати, - усміхнулася людина-скелет.

- Олексію, панове хранителі, дозвольте я продовжу, - Мартін продовжив розповідь у повній тиші.

- Відповідаючи на твоє запитання, Джеймс Брістоул, можу тільки сказати, що мені невідомий жоден смертний, який залишився б живим після завершення ритуалу призову з того світу. Ти загинув у тій аварії, Джеймсе, - оксамитовий голос звучав м'яко, заспокійливо і Джеймсові зовсім не вірилося в те, що цей голос говорив.

- Ти був абсолютно точно мертвий, коли ми прикликали тебе назад. І після нашої з тобою розмови…що ж, мертві люди зазвичай знову стають такими після розсіювання закляття. Але не ти. Я не знаю, чи цей ефект постійний і чому так сталося, але впевнений в одному: ти  -  не пересічна людина.

Лютом кивнув собі і продовжував.

- Якщо тільки мій зір і мої чуття не обманюють мене, ти ніяк не можеш бути нежиттю.

Джеймс вчепився в підлокітники крісла, як у останнього надійного друга.

 - Що трапилося під час першого нападу? - жваво поцікавився Арій. - Чому ви вирішили застосувати ритуал? Від мого імені Том дав добро, я пам’ятаю, втім, я волію почути трохи більше подробиць, - засмаглий чоловік у темно-зеленій мантії ледь помітно опустив підборіддя вниз, коли Голова кивнув в його бік.

У голосі Голови не було загрози чи невдоволення. Лише бажання дізнатися про всі деталі, вгамувати цікавість. Джеймсу це чомусь не сподобалося.

- Ми всі ніяк не могли зрозуміти, хто стоїть за цими нападами і навіщо це їм. Зачіпки обривалися одна за одною. Але того дня Френсіс Арош та Вільям Хейз взяли свіжий слід мисливця, хотіли наздогнати та поговорити. Мирно. Їм не було відомо, кого саме вони переслідували.

Погоня тривала, поки мисливець не вискочив на шосе і не врізався в машину, якою керував містер Брістоул. Мисливець утік.

Ми припустили, що хлопець міг побачити щось важливе, і провели ритуал призову, але, на жаль, у нього не було жодних корисних відомостей.

Джеймс забув, що треба дихати. Пальці нещадно кричали про біль, але він тільки сильніше вгризався ними в підлокітники.

- Я простежив за містером Брістоулом, аби особисто переконатися в точному проведенні ритуалу. Минула доба, але він залишився живим. Я залишив Френсіса доглядати юнака і вирушив за вами, панове.

Мартін помовчав, очікуючи на реакцію у відповідь, але всі чекали продовження.

- Зізнаюся, спершу я не навіть не подумав про походження хлопця. У мене була підозра, що це мисливець вирішив ускладнити нам життя і заплутати слід, наклав закляття з неприпустимих, от і все.

Двері з гуркотом відчинилися і Мартін перервав свою розповідь. Надіслані за бранцем хранителі повернулися з порожніми руками. Джеймс не відразу зрозумів, що щось не так, лише придивившись в обличчя Арош, він відчув укол тривоги в грудях.

- Дарко втік, сер. Він був не один, Мартіне, ви мали рацію.

Той кивнув ще раз, ніби підтверджуючи власні думки та побоювання.

- Залишатися тут небезпечно для нас, Арію, це може бути пасткою друзів поганця, - стурбовано промимрив старий у малиновій мантії, озираючись на всі боки так, ніби з-під стільців зараз з'явиться загін убивць.

- Звичайно, Каліхоре, можете йти. Я зв'яжуся з вами.

Старий Каліхор підвівся з крісла і розчинився у повітрі. За ним зник Халден.

Джеймс розгублено кліпнув кілька разів. Голова звернувся до засмаглого чоловіка у зеленій мантії.

- Томе, ти знаєш, що робити.

- Так, Голово Картер, - без тіні задоволення відповів Том. Хлопець, що стояв за ним, у сонцезахисних окулярах тут же з'єднав руки на грудях, через що ледь помітні до цього татуювання на його руках засяяли яскравими завитушками. За мить він зник, а на його місці опинився чорний ворон.