Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека у лісі! {новий дім}" автора Страгозорый. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56
Перейти на сторінку:
Глава двадцять сьома. Пекло.

     Довкола мене було доволі спекотно. Спочатку я не хотів вставати, голосно видихаючи й показуючи своє невдоволення через те, що Розраза знову не прибрала свої тряпки від вікна, через що у кімнаті стало так душно. Але коли згадав, що з Розразою я вже давно не спілкувався, і у великій кімнаті навпаки, було трохи холодно аніж спекотно, різко відкрив очі й підняв голову.                

     Я був у якійсь кімнаті, лежав на доволі м'якій кроваті. Світлі стіни, схоже, були зроблені з глини чи чогось схожого. Через невелике вікно я зміг побачити червоне небо, яке там, де було сонце, ставало повільно спочатку рожевим, а потім помаранчевим. Також побачив високі будівлі, які робили такий собі великий город, схожий на город двоногів. Звісно, були й одно чи двоповерхові будівлі, але як мені спочатку здалось, їх було менше, ніж багатоповерхівок.     

— Де я?... - Тихо запитав я, коли до кімнати зайшов якийсь хлопець.      

    Перше, що я відчув, коли він зайшов - це те, що від його луски йде жар. Здавалось, він горить, але при цьому цього не відчуває, як і слабкості, бо ступає повільно й граційно. Майже нечутно.       

— Я вперше бачу демона, який не знає, де він опинився. - Мовив хлопець, і дав мені трохи води. - Хоча, дивлячись на те, що тебе відправили сюди не за твоїм бажанням, я можу тебе зрозуміти.   

     Не за власним бажанням... Ці слова відлунням відбивалися у моїй свідомості. Я не хотів того, щоб мене відправляли сюди. Але для того, щоб перемогти, треба чимось жертвувати. Якось досягати своєї мети навіть не дивлячись на усі перешкоди.   

     Але я не зміг. Не зміг перемогти. Якби я переміг, але мене відправили сюди до пекла, це було б рівно - лихо переможене, а головний герой навіть не дивлячись на те, що помер, зміг принести до світу мир і спокій, якого він так довго жадав.   

     Я подивився на свої лапи. Тепер вони були темно-сірими. Здавалось, вони, як і кігті стали більшими, масивнішими. Що якщо б я захотів, я міг вбити дорослого гібрида так легко й просто лиш одним легким ударом.

— Я навіть і не знаю, що з тобою можна зробити. - Продовжив говорити той хлопець. - Поки що тебе не розподілили, а якщо бути конкретніше, не дали так би мовити професію.

— Можеш будь ласка розповісти трохи про це місце? - Попросив я, допиваючи воду з чашки.

— Ну що ж, для початку, тут ми можемо отримати на самому початку дві професії - основу - тобто ту, яку тобі дадуть «головні», - і свою другу, яку ти вже можеш обрати сам, дивлячись на те, що у тебе краще виходить чи що ти зазвичай любиш робити. Також у деяких колах є доволі сильна зброя, яка може сильно ранити нас, але не вбити.

— Зброя? 

— Так, зброя. Вона виробляється з спеціальної земної руди, яку так просто знайти неможливо й треба добре шукати.

    Я дістав з невеликої сумки той шматочок каменю, який брав для того, щоб вбити Тягар. Очі демона стали трохи більшими, коли він побачив цей камінець.

— Звідки він у тебе? - Запитав він після того, як обережно з мого дозволу взяв камінь.

— Доки я був «звичайним» гібридом, я знайшов його суто випадково.

— Ось воно як... - Він уважно роздивлявся камінь. - На підробку не схоже. Хм... Схоже, ти дійсно незвичайний, як я спочатку гадав.

— Ти що, слідкував за мною? 

— До кожного гібрида від народження приставлені двоє - ангел і демон. Ангел відповідає по більшій частині за безпеку гібрида, а демон за вдачу.

     То он воно що... Я зустрів одного з тих двох, хто до самого кінця намагався не допустити моєї смерті й підсовував мені велику вдачу.

— Мені дали наказ тебе поки що повернути назад, на землю. - Від цих слів у мене серце завмерло. - Потім, коли тобі дадуть професію, ти повинен будеш якийсь час бути тут.

      Він підійшов до мене, і взяв за лапу, легенько тикнув гострим кігтем мені в долоню. Пішла невеличка, зовсім крихітна цівка крові. Коли я хотів було запитати, чому він це зробив, я побачив, як на долоні якраз в тому самому місці почало щось вимальовуватися.

     Це був малюнок темно-червоного дракона, який кусав свій хвіст. Я запитально подивився на хлопця, і той відповів:

— Завдяки цьому символу ти можеш телепортуватися назад до пекла або у світ гібридів. Дивись тільки не натвори справ, доки ти на землі.

— Перед тим, як я знову потраплю назад на землю... Можна тебе попрохати про одну не дуже маленьку, але річ? - Я подивився на демона з надією, і той знову зітхнув.

— Проси, але в межах розумного.

     Так, шанс вже з'явився!

— Можна мені будь ласка ту зброю, яка зроблена з того дуже рідкого матеріалу? Це для мене дуже важливо!

— Ти же знаєш, що його так просто не здихатися, і що навіть ми не знаємо точно, які він має здібності? - Різко запитав хлопець, подивившись мені в очі.

— Так. Але все ж...

     Я зреагував швидко, коли він кинув мені легенько меч. Він був доволі важким, але я цього не відчував. Рухи були доволі легкими, наче зброя нічого не важила.

— А тепер будь ласка, йди.

— А як?...

                                                                                       

— О, бачу, тебе відпустили! - Мовив Тягар з тихою радістю в голосі. - Не думав, що демонів, які тільки-тільки потрапили до пекла, відпустили б ось так без нагляду.

     Перед тим, як повернутись назад у світ гібридів, той демон пояснив мені, як відкривати портал, а також вирішив на додачу про всяк випадок показати, як можна сховати свої речі до потрібного часу. Як виявилось, у всіх гібридів є таке собі сховище, яке не бачать інші, та й ті, хто не знає про нього взагалі. Це щось по типу астралу, куди ти можеш заносити будь що, але це місце ти «редагуєш» сам, і ніяких монстрів, як в астралі нема. Це повністю твоє сховище, і більше нічиє.

    І ось зараз я знову стояв напроти Тягаря. Меч був схований у сховище ще до того, як я потрапив назад на землю. Тепер у мене набагато більший козир. І я готовий його використати, коли буде така нагода, лиш би нарешті перемогти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "