Читати книгу - "Оггі та кукарачі, Стружик Лев"

Пізніше, компанія вирушає знову у велосипедну прогулянку, а кукарачі все ще не можуть припинити свої витівки, навіть тоді, коли це не було таким потрібним.

Незабаром, Оггі, Моніка та Джек долали останні метри перед гірським підйомом, обговорюючи красу навколишнього лісу. Величні дерева оточували їх, і повітря було наповнене ароматом соснових голок, створюючи відчуття, що природа обіймає їх своїм спокоєм. Кукарачі, не відстаючи, вирішили, що могли б бути корисними, і несли невеликий пакунок із водою та їжею. Але, усвідомивши, що допомога не в їхньому стилі, знову повернулися до своїх звичайних витівок.

Маркі, з типовою для нього хитрістю, запропонував інший план: перетворити підйом на справжню перешкоду. Він почав нашіптувати своїм друзям, як можна ускладнити життя Оггі та його команді. Джек, ні про що не підозрюючи, намагався продемонструвати свої здібності й вирвався вперед, упевнений у своїх силах та мріючи першими підкорити вершину. Джої, використовуючи свою звичну спритність, підкинув камінці на дорогу Джека. Джек почав ковзати, втратив контроль над велосипедом і злетів у кущі. Це було неприємно, але, на щастя, безпечно.

Моніка та Оггі не могли стримати сміх, спостерігаючи за цією сценою. Їм здавалося, що Джек виглядає комічно серед кущів, хоча вони й співчували його нещастю. Кукарачі ж, задоволені своєю витівкою, поспішили до нових пустощів.

Оггі вирішив, що настав час встановити намет для кемпінгу. Він зосереджено розклав його на рівній ділянці, готуючись до нічного відпочинку. Моніка тим часом розкладала їжу на підстилці, щоб усі могли поласувати після насиченого дня.

Кукарачі з’явилися з невеликим казанком, нібито бажаючи допомогти з вечерею. Їхні добрі наміри здавалися підозрілими, але Оггі та Моніка вирішили дати їм шанс. Ді Ді почав активно розкладати всі продукти, викликаючи сміх і задоволення у присутніх. Його старання виглядали кумедно, але всі радісно очікували гарячого обіду. Коли обід майже був готовий, Джої вкрав ложку Оггі та, сміючись, утік у ліс. Це викликало нову хвилю сміху серед друзів, які вже звикли до витівок кукарачів.

Оггі та Моніка, не бажаючи залишитися без обіду, побігли за Джої, намагаючись повернути ложку. Вони весело ганялися по лісу, відчуваючи себе, як у дитинстві. Джек, залишившись на місці, намагався захистити залишки їжі від інших кукарачів, розуміючи, що їм не можна довіряти. Він робив усе можливе, щоб зберегти вечерю. Тим часом, Маркі встановив фальшиву вогнищеву яму, щоб налякати друзів, коли вони повернуться. Це була частина його плану, щоб трохи розважитися за їхній рахунок.

Моніка зловила Джої та повернула ложку, але вже підозрювала, що кукарачі затіяли щось нове. Її інтуїція підказувала, що варто бути насторожі. Повернувшись до табору, Оггі та Моніка побачили фальшиву яму і майже потрапили до неї. Їхній сміх змішувався з полегшенням, коли вони зрозуміли, що це лише чергова витівка кукарачів. Джек спробував розкласти багаття, але, на жаль, випадково опустив сірник у воду. Усі зрозуміли, що сьогодні з вогнем у них не вийде.

Моніка сміялася, а Оггі вирішив, що пора лягати спати, аби зранку вирушити далі. Вони знали, що попереду ще багато цікавого, і хотіли набратися сил. Кукарачі, залишаючись невидимими, непомітно пробралися в намет Джека і залишили там маленькі сюрпризи – гумових павуків. Їхня уява не знала меж, і вони сподівалися налякати Джека. Джек, випадково прокинувшись серед ночі, побачив "павуків" і злякався, розбудивши всіх інших. Його крик луною рознісся по лісу, викликаючи сміх у кукарачів. Моніка заспокоїла Джека, пояснюючи, що це лише жарт. Оггі, дивлячись на кукарачів, що сміялися неподалік, лише похитав головою, розуміючи, що вони не зміняться.

Наступного ранку, після гірських стежок, друзі потрапили до безкрайої пустелі, де пекуче сонце не залишало жодної тіні. Пейзаж змінився, і вони відчували себе у новому світі, де природа диктувала свої умови. Моніка порадила слідувати доріжці, але кукарачі, змінюючи знаки, збили їх з правильного маршруту. Це додало інтриги їхній подорожі та змусило героїв покладатися на свою інтуїцію.

Джек вирвався вперед, переконаний, що знає шлях, і врешті-решт усі опинилися у глухому куті. Його впевненість стала причиною тимчасових труднощів, але він не втрачав оптимізму. Кукарачі, сидячи на кактусі, спостерігали за друзями, насолоджуючись видовищем без зайвого клопоту.

Моніка дістала карту, намагаючись знайти вірний напрямок, але Ді Ді вкрав її і спробував сховати. Це викликало нову хвилю активності серед героїв, які намагалися знайти рішення. Оггі та Джек почали переслідувати Ді Ді, а Моніка залишилася без карти, зберігаючи спокій і вірячи в удачу своїх друзів.

Нарешті, їм вдалося повернути карту, але кукарачі тим часом знову змінили напрямок стрілок на стежці. Це створило додаткові труднощі, але герої не здавалися і продовжували рухатися вперед. Втомлені, вони намагалися знайти воду, але натрапили лише на оазис, який виявився міражем — випробування їхньої витривалості та віри в успіх.

Кукарачі, насолоджуючись видовищем, продовжували свої жарти, поки Джек випадково не впав у пісок. Це стало приводом для чергового сміху, але друзі підтримували один одного і рухалися далі. Оггі допоміг Джеку піднятися, а Моніка вела їх до наступного знака, сподіваючись, що це правильний шлях. Їхня згуртованість допомогла долати всі перешкоди.

Джої підставив Оггі під шторм із піску, але той встиг прикрити обличчя, розуміючи, що варто бути обережнішим у цих суворих умовах. Моніка запропонувала заховатися від сонця за старим каменем, поки вони планували подальші дії. Її практичність знову допомогла команді знайти рішення.

Кукарачі почали стрибати навколо, перевіряючи терпіння Оггі, який вже трохи знервований, але він намагався зберігати спокій і не піддаватися на їхні провокації. Моніка дістала окуляри, щоб захистити очі від пилу, і запропонувала іншим зробити те саме. Її турбота про друзів завжди була на першому місці.