Читати книгу - "Оггі та кукарачі, Стружик Лев"

Джек випадково наступив на хвіст змії і від страху втік, думаючи, що за ним хтось женеться. Це викликало нову хвилю сміху, але він швидко прийшов до тями. Оггі знову підійшов до Моніки, обговорюючи, як подолати останні метри до виходу з пустелі. Вони були сповнені рішучості і знали, що разом подолають будь-які труднощі.

Кукарачі спостерігали за ними з каменя, не втручаючись цього разу. Їхня цікавість залишалася при них, але вони знали, що герої самі знайдуть вихід. Нарешті, друзі знайшли справжню дорогу та попрямували до найближчого містечка. Їхня радість не мала меж, адже вони подолали чергове випробування.

Оггі зняв шолом, радіючи, що пригоди в пустелі закінчилися. Він усвідомлював, наскільки важливо мати надійних друзів поруч. Моніка запропонувала повернутися додому, поки сонце не стало ще пекучішим, і всі погодилися. Їхня подорож була незабутньою, але настав час повернутися до звичайного життя.

Друзі поверталися до міста, обговорюючи свої пригоди в горах і пустелі. Їхні враження переповнювалися, і вони ділилися найяскравішими моментами. Джек не міг перестати говорити про свої "геройські" моменти, коли він ледь не зіткнувся зі змією. Він розповідав про це з таким ентузіазмом, що всі навколо не могли стримати сміху.

Моніка сміялася з того, як Джек перебільшував, а Оггі зберігав спокій, насолоджуючись їздою. Він розумів, що кожен з них зробив свій внесок у цю незабутню подорож. Кукарачі, виснажені своїми витівками, вирішили не турбувати друзів дорогою додому. Вони були задоволені своїми пригодами і вже мріяли про нові витівки.

Після того, як Оггі розпрощався з Джеком та Монікою, він повернув свій велосипед до гаража, обіцяючи собі, що полагодить його перед наступною пригодою. Він знав, що на нього чекає ще багато цікавого, і був готовий до нових викликів та пригод.