Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

— Якщо моя дружина сказала, що хоче прогулятися. Тоді нам варто це зробити.

— А робота? — запитала, намагаючись зберегти спокій.

— Робота почекає, — його голос був твердим.

Я відчула, як всередині мене зароджується хвиля провини. Через те, що заважаю йому працювати, коли він, очевидно, був зайнятий. Він завжди ставив роботу на перше місце, а тепер через мене мусить відкласти важливі справи. Це було неправильно — відривати його від справ, за які він боровся. Мені здається, що момент, коли він відмовляється від своїх обов'язків, щоб бути зі мною, є актом великої жертви.

— Я просто пожартувала, ти… продовжуй працювати. Я піду поки що...  мені там треба… — почала я, але він перебив мене.

— Ні, іди одягайся, підемо поснідаємо, а потім прогуляємося, — сказав він, не відводячи очей.

— Тобі не варто робити це через... — спробувала я заперечити, але він знову мене перебив.

— Я хочу це зробити. І зроблю. Тому іди і одягайся. Чи, можливо, мені варто допомогти тобі з цим?

Його тон був сповнений грайливого наміру, що я ледь не втратила рівновагу. Саша так близько і так наполегливо дивився мені в очі, що я відчула, як стаю слабкою.

— Ні-і... — запнулась, прочистила горло. — Я можу це зробити.

Він усміхнувся, і це була та усмішка, яка змушувала мої коліна ставати ватними.

— Добре, але не змушуй мене чекати.

Але я не здвинулася з місця, дивлячись у його прекрасні зелені очі.

— Тоді рухайся, — промовив Саша, тихо сміючись.

Я зітхнула і, відштовхнувшись від столика, пішла до своєї кімнати одягатися. Він змусив мене відчути щось більше. Олександр був такий близький, такий теплий, і його слова... Вони мали більше значення, ніж я хотіла б зізнатися. І хоча наші стосунки почалися як прикриття, з кожним днем почала відчувати, що все може бути набагато глибшим і складнішим. Я не знала, чим закінчиться ця історія, але була готова йти далі, відкриваючи нові сторінки нашого спільного життя.