Читати книгу - "Тінь корони, RIV"

       Ігвард був змучений, його терпіння почало вичерпуватися, а темний тунель каменоломні здавалося, що є єдиним можливим місцем для остаточного розв'язання. Він разом із військом спустився в підземелля, де було лише глухе відлуння та холодна темрява. Тут, серед безлічі каменів, серед крижаних стін, вони і знайшли його. Томас був не тільки фізично виснажений, але й виглядав змінено — більш замкнений, наче це місце забрало частину його сили. Ігвард, побачивши брата, спочатку не зміг знайти слів. Біль, шок і радощі від того, що він нарешті знайшов Томаса, сплелися в єдину хвилю почуттів. «Томас! Боже мій, ти живий!» — вигукнув він, зробивши кілька кроків до нього. Томас підняв голову, його погляд був розмитий, а очі холодними. «Ігвард?!»  — крикнув брат із болем у голосі.  Ігвард завмер, почувши той біль у голосі брата. Це був не просто крик радощів чи полегшення — у ньому звучали страх і глибока рана. «Так, Томас, це я! Я тут, усе буде добре!» — він ступив ще ближче, простягаючи руки, ніби намагаючись повернути брата до реальності. «Ти тут, зі мною!» — додав король, тримаючи брата за плечі й усміхаючись так, як не усміхався роками. «Я думав, що більше ніколи не побачу світла», — відповів Томас, дивлячись на Ігварда з вдячністю та болем.