Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

— Не ми прослуховували, — адвокат знизав плечима. — Один із студентів, з якими ви спілкувалися, записав розмову і надав нам цей запис добровільно.

Злата відчула, як холодний піт виступає на спині. Хтось із групи студентів, яких вона зібрала перед форумом, зрадив її? Але хто? І чому?

— Це нічого не доводить, — сказала вона, опановуючи себе. — Я організувала виступ студентів на форумі, щоб викрити корупційну схему. Це не робить мене її частиною.

— Суд вирішить, — адвокат відкинувся на спинку стільця, явно задоволений її реакцією.

Злата перевела погляд на Дамира, який весь цей час мовчки спостерігав за розмовою. В його очах вона побачила щось дивне — не тріумф, не зловтіху, а щось схоже на... жаль?

— Так ось твій план, — сказала вона, дивлячись йому прямо в очі. — Завдяки своєму адвокату і підставним свідкам перекласти частину провини на мене. Зменшити свій термін за рахунок мого.

— Це не особисте, Злато, — відповів Дамир тихо. — Просто бізнес, як ти любиш казати.

Ці слова, відлуння їхньої розмови біля фонтану, вдарили її сильніше, ніж будь-які погрози. Вона використала проти нього його ж методи, а тепер він віддячував їй тим самим.

— Мені достатньо, — сказала вона, підводячись. — Я почула все, що хотіла почути.

— Не все, — Дамир також підвівся. — Є ще дещо.

Злата завмерла, чекаючи.

— Я знаю, що ти думаєш про мене, — його голос раптом став тихшим, інтимнішим. — Що я маніпулятор, який використовує людей заради власної вигоди. І я був таким. Але не з тобою. Не повністю.

— Що ти маєш на увазі? — Злата нахмурилася.

— Ти мені подобалася, Злато, — Дамир дивився їй прямо в очі. — По-справжньому. Твій розум, твоя сміливість, твоя рішучість. Я пропонував тобі реальне партнерство, не просто використовував.

— Не вірю, — Злата похитала головою. — Ти хотів затягнути мене в корупційну схему. Використати мої навички для Терещенка.

— Спочатку так, — визнав Дамир. — Але потім... потім я побачив у тобі щось більше. Потенціал, який Терещенко ніколи б не оцінив належно. Я думав, що разом ми могли б...

— Досить, — перервала його Злата. — Я не вірю жодному твоєму слову. Це просто ще одна маніпуляція, щоб змусити мене сумніватися, вагатися перед судом.

Дамир замовк, дивлячись на неї з виразом, який вона не могла точно розшифрувати. Злата відчула, як браслет з кулоном-ключиком холодить зап'ястя, нагадуючи про її трансформацію, про все, через що вона пройшла.

— Якщо це все, я піду, — сказала вона, повертаючись до дверей.

— Ще одне, — голос Дамира зупинив її. — Ключик.

Злата повернулася, вражена.

— Що?

— Твій браслет з ключиком, — Дамир кивнув на її зап'ястя. — Я помітив, що ти завжди його носиш. Він щось означає для тебе, правда?

Злата інстинктивно прикрила браслет рукою, відчуваючи дивний холодок.

— Це не твоя справа, — відповіла вона, намагаючись приховати збентеження.

— Можливо, — Дамир слабо посміхнувся. — Але мені здається, що цей ключик символізує твою трансформацію. Те, як ти змінилася від нашої першої зустрічі до форуму. І те, як продовжуєш змінюватися.

Злата мовчала, вражена тим, наскільки точно він вловив її думки. Навіть у в'язниці, втративши все, Дамир залишався проникливим спостерігачем людської натури.

— На добраніч, Дамире, — сказала вона нарешті. — Побачимося в суді.

Вийшовши з кімнати, Злата зустрілася із Сонею і детективом Марченком, які чекали її за одностороннім склом.

— Ти в порядку? — запитала Соня, вивчаючи обличчя подруги.

— Так, — кивнула Злата, хоча всередині вирували емоції. — Тепер я знаю, на що він розраховує.

— Записи телефонних розмов? — Марченко насупився. — Це серйозно. Якщо вони справді є і будуть прийняті судом як докази...

— То що? — Злата подивилася на детектива. — Я не говорила нічого про роботу на Терещенка. Так, я планувала виступ на форумі, організовувала інших студентів. Але це було для викриття схеми, не для участі в ній.

— Справа в тому, як це буде представлено, — Марченко виглядав стурбованим. — Адвокат Ахметова може подати ці розмови в такому світлі, щоб ви виглядали активною учасницею, а не викривачкою.

— І що мені робити? — Злата відчувала, як тривога знову наростає.

— Нам потрібні власні докази, — рішуче сказала Соня. — Щось, що однозначно доведе, що ти не працювала на Терещенка і не була частиною схеми.

— І де ми знайдемо такі докази до вівторка? — запитала Злата з гіркотою.

— У мене є ідея, — раптом сказав Марченко, перемикаючи свій телефон у режим нотаток. — Терещенко зараз активно співпрацює зі слідством, намагаючись пом'якшити своє покарання. Якщо ми отримаємо від нього чітке свідчення, що ви ніколи не працювали на нього...

— Він погодиться? — Злата сумнівалася. — Після того, як я його здала?