Читати книгу - "Оповіді визволителя"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
4
Після першої розмови з військовим дізнавачем я вже було вирішив, що другої розмови не буде, бо про сержанта я абсолютно нічого не знав: ні на якому рівні він зараз знаходиться, ні хто його справжній командир, ні те, скільки разів на тиждень його відпускають у звільнення. Проте друга розмова все ж відбулася.
— Де його присяга?
— Не можу знати!
Я й справді знати цього не міг. Справа в тому, що кожний радянський солдат після місяця первинної підготовки приводиться до присяги. Це може бути зроблене тільки після того, як солдат вперше стріляв зі своєї зброї. Присяга для кожного солдата друкується на окремому аркуші, і під її текстом він розписується; це робиться для того, щоб цей окремий лист в будь-який момент можна було вкласти в його кримінальну справу.
Коли весь навчальний взвод вперше поїхав на стрільбище перед прийняттям присяги, Зумаров випилював свого першого танка.
— Нічого, — сказав командир полку, — поїдеш з наступним взводом.
Потім полковий командир, мабуть, забув вчасно розпорядитися, у нього он скільки проблем! А я як безпосередній начальник також не міг проконтролювати. Мені було сказано: не лізти не в свою справу. Я й не ліз. Та й не було у мене можливості лазити.
Тепер же Зумаров, як з’ясувалося, не був ні сержантом, ні навіть солдатом. І під військову юрисдикцію він також не підпадав: не прийняв присяги — значить, не можна й військовим трибуналом судити, а за цивільним законом він нічого поганого не зробив, просто на кілька днів з одного міста поїхав до іншого. Звичайно, ті півтора року, що він провів в армії, йому також не можна було зараховувати в термін служби, бо термін служби в армії обчислюється з дня прийняття присяги. Тут вже Зумаров міг піднімати скандал: знати нічого не знаю, я прийшов до армії, я чесно служив, чому ви мене не привели до присяги? Це не моя турбота, а ваша!
Скандал розгорався, і його потрібно було негайно припинити, бо постраждати могли не лише дрібні пішаки на кшталт командира полку, а й дехто вищий. Скандал зам’яли на рівні Прикарпатського військового округу. Там знайшли компроміс. Зумарову залишалося служити ще більше року, а йому запропонували демобілізуватися негайно, за станом здоров’я. Зумаров компроміс прийняв. У Москву ж повідомили, що в Омську був дійсно затриманий сержант Прикарпатського військового округу Зумаров, тільки він вже не стройової сержант, а демобілізований достроково. Комісований сержант страждає розладом пам’яті, тому не пред’явив патрулям відповідні документи.
Таланить зумаровим, шкода лише, що надто їх багато в незламній армії.
Офіцерська стезя
1
Прокляттям Радянської Армії було соціалістичне змагання: ось це кращий взвод, а це найкраща рота, кращий батальйон, полк, бригада, дивізія. Одні комісії змінювали інші, за ними з’являлися треті, вони перевіряли, перевіряли і перевіряли, вони ставили оцінки, оцінки і оцінки. На цій основі визначалося: вам — перше місце, вам — друге, вам — двадцять третє.
Така система неминуче ставила кожного командира перед сумним фактом: не має значення, як підготовлений ввірений тобі підрозділ або частина, важливо, як ти зумієш пустити пил в очі комісії, як зумієш її обдурити чи задобрити.
Через багато років я мав можливість подивитися на бойову підготовку в арміях Великобританії, Канади, США. Ніяких оцінок. А чому? А тому, що кожному солдату, є комісія чи немає її, все одно хочеться при стрільбі влучити в ціль, кожному водієві хочеться провести свій танк через перешкоди танкодрому не гірше за своїх товаришів. Відстрілялися, відводили бойові машини, поділіться враженнями між собою, це і буде оцінкою. А ще послухайте вказівки інструктора, як наступного разу поліпшити результат. І це — все!
Якість підготовки солдатів і офіцерів в країнах Заходу визначається за тим же принципом, що і у нас при здачі іспиту на водійські права: пройшов чи не пройшов. Немає ніяких задовільних, хороших або відмінних оцінок. Командирам усіх рангів потрібно виявити тільки одне: готовий цей солдат воювати чи не готовий, потрібно йому додаткова підготовка чи його можна посилати в бій, зможе ремонтник двигун танковий в польових умовах змінити чи не зможе, готовий навідник стріляти з танка, який рухається пересіченою місцевістю, по рухомим цілям або ж тільки з місця по нерухомих.
Так у них і фізична підготовка перевіряється. У нас — бруси паралельні, перекладина, стрибок через коня, смуга перешкод і, зрозуміло, крос пересіченою місцевістю.
У них — ніякої гімнастики, ніяких перекладин і брусів. Миля по прямій. Дистанцію видно від початку до кінця. Ні обдурити, ні зрізати. Норматив жорстокий, однак ніяких оцінок, ніяких передовиків, ударників або відмінників. Все простіше: вклався чи ні.
А у нас — дай оцінку. І неодмінно відмінну. І щоб в роті три чверті було відмінників, а у решти щоб оцінки були не гірші за хороші. Тоді рота твоя буде відмінною вважатися. А в батальйоні дві роти мусять бути відмінними, одна — не гірша за хорошу, тоді батальйон відмінним назвемо, тоді комбату підвищення.
Що робить такий комбат перед перевіркою? Він кумекає. А зкумекавши, діє. Третій роті все одно відмінники не потрібні. Їй досить бути хорошою. Тому всіх кандидатів у відмінники тимчасово переведемо до двох перших рот, щоб гарантовано зробити їх відмінними. А з першої і другої рот, знову ж тимчасово, тих, хто на відмінно не тягне, переведемо до третьої роти.
На які тільки хитрощі не йшли радянські офіцери заради тих оцінок!
Оцінки ставили комісії, які формувалися з офіцерів інших дивізій або навіть інших військових округів. Ніхто не знає, хто кого буде перевіряти: сьогодні — ви нас, а завтра — ми вас. І раптом зі штабу округу наказ: в 24-ї мотострілецькій дивізії сформувати комісію для перевірки 66-ї гвардійської дивізії, в 66-й гвардійській дивізії сформувати комісію і відправити на перевірку 128-ї дивізії. Після того — комісія округу, яка самостійно перевіряє всі дивізії. За нею — комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ. І так — без кінця.
Інтерес перевіряючих — чіплятися до чого завгодно, тільки б відмінних оцінок не ставити. Бо коли сьогодні ми у тих, кого перевіряємо, недоліків не знайдемо, а завтра у нас інші перевіряючі недоліки виявлять, то ми в дурнях залишимося. Не бути цьому! Ми, перевіряючи інших, недоліки знайдемо, а свої недоліки приховуємо!
Найгірше, коли комісії формувалися з штабних офіцерів, які давно втратили уявлення
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповіді визволителя», після закриття браузера.