Читати книгу - "Трагедії"

Заможний - той без хисту, без душі бува,

370] А вбогий часто нас дивує щирістю.

То що взять за мірило, щоб не схибити?

Багатство? Цим мірилом шкода й міряти.

Убогість? Але й вбогість не без огріху:

До злочину схиляє, хитрувати вчить.

Чи зброя? Але хто б то міг засвідчити

Чиюсь порядність під списами, стрілами?..

За мірку, отже, марно брати випадок.

Ось муж цей - невідомий між аргівцями,

Ні роду, ані слави - чоловік собі,

380] Та й годі, а яким він чесним виявивсь!

То чи не краще, замість мудрувань пустих,

На поведінку глянуть та на звичаї,

Аби про чесність, доброту висновувать?

Порядний - гарно й домом буде правити,

І містом. Інший - плоть, душі позбавлена -

В різьбі стоїть на площі. Й спис рука слабка

В бою не згірш тримає від м'язистої,

Бо вдача, сила духу все вирішує.

Отож - чи є між нами, чи нема того,

390] В чиїй прийшли ми справі, - сина владаря -

Приймаємо гостину. В дім, супутники,

Ввійти годиться. Щирості господаря

Віддам я перевагу - не багатствові.

(Електрі).

Я рад, що муж цей нас у дім запрошує,

Та краще, якби брат твій до палат своїх,

Щасливий, - нас, щасливих, упроваджував.

Колись те буде! Віщування Локсія -

Правдиве; я не вірю ворожбі людській.

Орест і Пілад заходять у дім.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Тепер, Електро, серце моє радістю

400] Зігрілось трохи. Може, справді доля нам

Таки всміхнеться, наче сяйво дня - з-за хмар.

ЕЛЕКТРА

(до селянина)

Нещасний! В хаті пустка, порожнісінько,

А він - гостей приймати, ще й заможніших!..

СЕЛЯНИН

А що? Коли порядні - а так бачиться, -

То будь-яка гостина буде мила їм. [253]

ЕЛЕКТРА

Біда мені з тобою! Хоч-не-хоч тепер

Біжи до старця, що був другом батькові, -

Живе він над Танаєм, що між Аргосом

І Спартою струмує. З міста вигнаний,

410] Тепер у тому краї він овець пасе.

Нехай іде додому й дещо злагодить

Гостям, бо треба чимось пригостити їх.

Зрадіє ж він і вдячно до богів зітхне,

Почувши про Ореста: це ж його колись

Урятував він. А з хоромів батьківських,

Од матері, - нічого не отримати:

Про сина вість ще більше розізлить її.

СЕЛЯНИН

Гаразд, коли так хочеш, передам усе,

Що мовиш, старцю. Ну, а ти займися тут,

420] Чим треба, в хаті. Жінка, як бажання є,

На стіл обідній страву не одну подасть.

Та й не такі ми вбогі, щоб не мали чим

Гостей прогодувати через день якийсь.

Отут на думці мимохіть ловлю себе,

Що гроші - справді сила неабияка:

Прийняти гостя можна й помогти йому,

Як занеможе. А прожиток денний - це

Дрібниця: чи убогий, чи багатий гість -

Однаково свій голод угамовують.

Підходять.

СТАСИМ ПЕРШИЙ

ХОР

Строфа І

430] Славні судна, ви, що пливли до Трої,

Сплеском безлічі весел

Німф морських у грайливе скликаючи коло;

З ними й дельфін, коли флейту вчув,

Пружно з хвилі виплигував,

Де темний ніс корабля, -

Супроводжував сина Фетіди

Прудконогого разом з вождем

Агамемноном до іліонських веж,

Де Сімунт жене хвилю.

Антистрофа І

440] Німфи моря, берег Евбейський лишивши,

Дивний витвір Гефеста - [254]

Зброю золотосяйну несли обережно

Ген через Пелій, через верхи

Й прірви Осей освященної,

І схови тіняві німф,

Аж у край той, де Пелій-комонник

Славу еллінам подарував -

Вихроногого помічника вождів -

Парость морської Фетіди.

Строфа ІІ

450] В Навплії чув я - розповідав один,

Що вернувся з-під Трої,

На щиті твоїм славнім,

Різьблені, сину Фетіди, були

Постаті, що вражали

Незрівнянним хистом:

На обідку - крилоногий Персей

Лине над морем, у нього в руці -

Відтята Горгони жахна голова,

Побіч - вісник Зевса, Гермес,

460] Охоронець полів, син Майї.

Антистрофа II

А посередині - сонця промінний бог,

Що жене через небо

Буйних коней крилатих.

Там і сузір'їв ефірних рої;

І Плеяди, й Пади -

їх жахнувся Гектор.

А на шоломі, довкіл золотім, -

Сфінкси здобич у кігтях несуть.

На панцирі - сиплячи з ніздрів огонь,

470] Мчить левиця хижа: ось-ось

Кігті встромить в коня Пірени.

ЕПОД

Ратище грізне оздоблене тонко було четвернею,

Довкола чорний пил клубивсь.

Вождя таких войовників

Ти вбить посміла, Тіндарідо,

Мужа свого, жоно підступна?..

Прийде час - небожителі

Смерть жахливу й тобі зішлють!

Тоді побачу: бризне й твоя

480] Кров з-під караючого заліза... [255]

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

Входить старець, потім - Електра.

СТАРЕЦЬ

То де ж та славна доня Агамемнона,

Кого зростив я, де моя велителька?

Нелегко, ой, нелегко до житла того

Піднятись: ноги далі не несуть мене,

Та якось дотягнуся, вдвоє зігнутий,

Тремтливий: я ж до рідних, дорогих іду.

О доню, - коло хати я уздрів тебе, -

Несу он із ягняток найдобірніше,

Ще ссе воно, пухкеньке, і віночки ось

490] Ще свіжі, й сиру трохи, й дар Діоніса,

Щоправда, небагато, та понюхай лиш,

Як пахне! Домішаєш до дешевого, -

Та й до обіду дзбан п'янкого матимеш.

Хай візьме хтось усе це і гостям несе,

А я тим часом краєм сіряка свого

Втру очі: за сльозою світ потьмарився.

ЕЛЕКТРА

Чого ж то, старче, нині просльозився ти?

Чи давня моя кривда пригадалася?

Чи за Орестом, за вигнанцем, сльози ллєш,

500] А чи за моїм батьком? Недарма ж його

Для себе й своїх друзів ти виховував...

СТАРЕЦЬ

Дарма... Але не міг я нині втриматись:

Таки звернув з дороги; ні душі довкіл...

От і поплакав над його могилою.

Вина пролив із міха, що гостям несу,

Обклав нагробок миртом, щойно зрізаним.

Та раптом бачу: жертву темнорунну хтось

Лишив, поливши землю кров'ю свіжою,

Ще й кучер світлий на могилу складено.

510] Я здивувався: хто б до гробівця того

Смів приступити?.. Певно ж, не із Аргосу.

А що, коли це брат твій тайкома прийшов

Могилі свого батька поклонитися?

Ось кучер той. Приглянься, із своїм зістав:

Хіба не той відтінок?.. Так-от є воно:

У кого кров у жилах спільна, батьківська,

Ті й зовні схожі багатьма прикметами.

ЕЛЕКТРА

Щось нерозумне мовиш, сивий друже мій:

Гадаєш, брат мій мужній так ось, потайки, [256]

520] Лякаючись Егіста, з чужини б вертавсь?

А кучер?.. Та чи може чимсь рівнятися

Волосся юнака, що на палестрі зріс,

Із плеканим, дівочим?.. Нісенітниця!

Та й не в одних волосся схоже барвою, -

Вони ж не з однієї