Читати книгу - "Трагедії"

ЕЛЕКТРА

Поглянь на мене: не з добра зсихаюся.

ОРЕСТ

З журби, напевно. Подивлюся - жаль бере.

ЕЛЕКТРА

А ще, ось бачиш, - я волосся зрізала. [247]

ОРЕСТ

240] Гризешся братом?.. Смертю батька вражена?..

ЕЛЕКТРА

Гай-гай!.. Про найдорожчих ти згадав мені.

ОРЕСТ

Ну, а для брата ти не дорога хіба?

ЕЛЕКТРА

Проте не тут він. Любить, тільки здалеку.

ОРЕСТ

Але чому не в місті - в глушині живеш?

ЕЛЕКТРА

Я замужем тут.. Ой, сумне заміжжя те!..

ОРЕСТ

Жаль брата... Чоловік твій не з Мікен, бува?

ЕЛЕКТРА

Не той, за кого батько мав оддать мене...

ОРЕСТ

Одначе, хто він? Що сказати братові?

ЕЛЕКТРА

Ось дім цей на відлюдді. Живемо з ним тут.

ОРЕСТ

250] Так волопас убогий чи рільник живе.

ЕЛЕКТРА

Бідняк, та чесний, і мене шанує він.

ОРЕСТ

У чому ж ця пошана виявляється?

ЕЛЕКТРА

Він досі ще ні разу не торкнувсь мене.

ОРЕСТ

Плекає цноту чи тобою нехтує?

ЕЛЕКТРА

Не хоче мого ймення цим принизити.

ОРЕСТ

Й високим родичанням не вдоволений?

ЕЛЕКТРА

Не визнає за тестем сили правної. [248]

ОРЕСТ

Ще б пак: боїться, щоб Орест не мстив йому.

ЕЛЕКТРА

Не тільки: справедливий він, розсудливий.

ОРЕСТ

260] Ну що ж, такого справді поважати слід.

ЕЛЕКТРА

Він десь у полі. Незабаром вернеться.

ОРЕСТ

А як, до речі, мати сприйняла все це?..

ЕЛЕКТРА

Жінкам не стільки діти, як мужі близькі.

ОРЕСТ

За що ж так над тобою наглумивсь Егіст?

ЕЛЕКТРА

Хотів, щоб мої діти були кволими.

ОРЕСТ

Так-так... Виходить, побоявся месників?

ЕЛЕКТРА

Обдумав хитро. Хай би заплатив за це!

ОРЕСТ

А знає він, що досі ти неторкнута?

ЕЛЕКТРА

Мовчу про це, то звідки б міг довідатись.

ОРЕСТ

(вказуючи на селянок)

270] А цим, що нас тут чують, довіряєш ти?

ЕЛЕКТРА

Ані словечка звідсіля не винесуть.

ОРЕСТ

А що б Орест мав тут робити, в Аргосі?

ЕЛЕКТРА

Ти ще й питаєш?.. Час найвищий діяти!

ОРЕСТ

Скарати вбивців батька якось мусив би. [249]

ЕЛЕКТРА

Хай зважиться: убивці ж - не вагалися.

ОРЕСТ

А з ним убити матір ти б насмілилась?

ЕЛЕКТРА

Сокирою, що нею батька вдарили.

ОРЕСТ

Так і сказати брату? Не відступишся?

ЕЛЕКТРА

Скаравши матір, - згину, не вагаючись.

ОРЕСТ

280] Коли б Орест був поруч і почув тебе!..

ЕЛЕКТРА

На жаль, вже б не впізнала брата рідного.

ОРЕСТ

Що ж дивного? В дитинстві розлучили вас.

ЕЛЕКТРА

Лишень один із друзів упізнати б міг.

ОРЕСТ

Який колись од смерті врятував його?

ЕЛЕКТРА

Поважний старець. Він і батька виховав.

ОРЕСТ

Та хоч могили батько твій вдостоївся?

ЕЛЕКТРА

Могили?.. З дому тіло геть пожбурили.

ОРЕСТ

Жахливе слово!. Горе, хай чуже воно,

В людському серці болем озивається.

290] То що сказати брату? Що повинен він

Почути, хай ця звістка б і гірка була.

Завваж до речі: серцем огрубілого

Чужа біда не мучить, а чутливому -

Вражає серце, витончене мудрістю.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Таке бажання й на моїй душі лежить:

За містом не чувала я про лиха ті,

Що сталися у ньому, а хотіла б знать. [250]

ЕЛЕКТРА

Ну що ж, із другом кожен щиро ділиться, -

Мою і мого батька долю викладу.

300] Вже як почав ти - сповісти Орестові

Про горе, що в Електри й Агамемнона.

Насамперед - у що тут зодягаюся,

В якій нужденній хаті жити змушена,

Хоч у покоях я зросла володарських.

І ткати одяг тут самій доводиться,

Бо чим окрила б тіло?.. Та й по воду ось

Ходжу до гомінливих річкових джерел.

І свят, і танців, і дівчат цураюся,

Але й жінкам не пара: все ще дівчина.

310] Колись була я з Кастором заручена,

Та нині він - на небі: сяє зіркою.

А мати, бач, у Трої нагромаджене

Майно посіла. Побіч неї селяться

Прислужниці-троянки - здобич батькова;

їх одяг так і сяє злотом застібок,

Хоча на стінах дому, не одмита ще,

Чорніє крівця батька. Хто ж убив його -

На тій же колісниці їздить - батьковій -

І берло, що лиш батько ним Елладі міг

320] Повелівати, - в підлій, заплямованій

Правиці... А могила Агамемнона -

Забута: ані жертви, ні дарів на ній,

Ні миртової гілки... Й це ще півбіди:

Вином залившись, муж моєї матері,

Отой володар славний, топче пагорбок

У дикій люті, в мармур мітить каменем.

Ще й словом, клятий, сміє ображати нас:

«То де ж синок твій? Вже ж така нагода є

За батька стати!» Так поза очима все

330] Глумиться над вигнанцем. Сповісти ж йому,

Що чув! За багатьох я все це мовила:

За серце бідне, за язик, за голову

Острижену, за руки, за отця його -

За тінь; було б ганебно: батько Трою взяв,

А син з одним лиш не покінчить ворогом?..

Свій рід, свій вік юнацький осоромив би.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Та ось твій муж, Електро. Видно, з поля він,

Роботу закінчивши, повертається.

Входить селянин.

СЕЛЯНИН

Агій, це що за люди? Задля чого б то

340] Ступили на селянський мій поріг низький? [251]

Чи діло є до мене?..Жінці вінчаній

Стояти з юнаками далебі не слід.

ЕЛЕКТРА

Не май, мій друже, щодо мене сумнівів,

Послухай, про що йдеться: у чужинців цих

Для мене від Ореста є доручення.

А ви за грубе слово, гості, вибачте.

СЕЛЯНИН

Що кажеш? Він живе ще? Бачить сонця лик?

ЕЛЕКТРА

Та кажуть... От і вірю неймовірному...

СЕЛЯНИН

А кривду батька і твою ще тямить він?

ЕЛЕКТРА

350] Мала надія: бракне сил вигнанцеві.

СЕЛЯНИН

Яку ж то ними звістку переслав Орест?

ЕЛЕКТРА

Дізнатись хоче про моє життя гірке.

СЕЛЯНИН

Щось бачать, щось, можливо, повіла вже ти.

ЕЛЕКТРА

Егеж. Усе, гадаю, зрозуміло їм.

СЕЛЯНИ Н

Та спершу двері гостям одчинити слід.

Заходьте в хату. А що звістка радісна,

То радо й вас по змозі пригощатимем.

(Слугам Ореста й Пілада).

Заносьте в хату, що в вас є, супутники.

І не перечте: ви ж до друзів - друзями

360] Прийшли. А я, хоч парость батька вбогого,

Чеснотами не вбогий - довести готов.

ОРЕСТ

Це той, хто лиш про око, не по-справжньому,

Живе з тобою в шлюбі - рід шанує твій?

ЕЛЕКТРА

Вгадав. Це чоловік мій. На словах лишень.

ОРЕСТ

Ну от! І де той знак є, що по ньому б ми

Порядність пізнавали? Плутанина скрізь: [252]

Не раз спостерігав я: в благородного

Росте нікчема;