Читати книгу - "Тінь перемоги"

Командири всіх рівнів від взводу і вище поняття не мають про плани командування. Всі плани доставлені в опечатаних конвертах. За розкриття пакета без відповідного наказу — розстріл.

І ось по цій зразковій армії нанесені раптові нищівні удари жахливої міці. Наказ Жукова не піддаватися на провокації означав, що не можна воювати. А наказ не вживати ніяких заходів без особливого дозволу означав, що нічого взагалі робити не можна. Після таких наказів, у найдраматичніший момент, коли бідну армію б'ють, чим попало, - багатогодинне мовчання Москви. Заборону на ведення війни накладено, але не знято.

Що б дисциплінована німецька армія робила в цій ситуації? Невже їй було б легше, ніж Червоній Армії 22 червня 1941 року? Невже німецька армія при такому розкладі відразу ж почала перемагати, якщо в жодного генерала і офіцера немає ніяких планів?

А потім раптом ідуть раптові нездійсненні фантастичні директиви Жукова з вимогою наступати без підготовки. Наступати в ситуації, коли цього робити не можна. Наступати з вибитими очима.

Лізти прямо на рожен.

Невже після цього у когось повернувся б язик Жукова називати генієм? Невже після цього хтось так само і продовжував би звинувачувати армію в тому, що вона погано воювала?

У Жукова переважала манера більшою мірою керувати, ніж керувати. У важкі хвилини підлеглий не міг розраховувати на підтримку з його боку - підтримку товариша, начальника, теплим словом, дружньою порадою.

Передвоєнні місяці, а також червень і липень 1941 року - це настільки важливий період нашої історії, що тут не вистачить ні одного розділу, ні десяти. Про це буде книжка.

Зараз ми переносимось у серпень 1941 року, в район міста Єльня. Тут у серпні-вересні 1941 року Резервний фронт під командуванням генерала армії Г. К. Жукова провів першу в ході війни успішну наступальну операцію. Тут народилася радянська гвардія. 100-а і 127-а стрілецькі дивізії 24-ї армії Резервного фронту за стійкість в обороні й рішучість у наступі, за масовий героїзм і мужність особового складу були перетворені відповідно у 1-у і 2-у гвардійські стрілецькі дивізії.

Битва під Єльнею - перший тріумф Червоної Армії у війні проти гітлерівської Німеччини. Цей тріумф організував Жуков. З цим сперечатися не можна.

Що ж трапилося під Єльнею?

В результаті прориву передових частин 2-ї танкової групи Ґудеріана і захоплення 19 липня 1941 року міста Єльня, противнику вдалося створити виключно важливий і добре укріплений плацдарм, тобто виступ, вигнутий у бік Москви. За неповний місяць боїв 2-а танкова група пройшла з боями від Бреста до Єльні 700 кілометрів. А від Єльні до Москви залишалося 300 кілометрів. Якщо танкова група Ґудеріана буде йти з тією ж швидкістю, то до воріт Москви - два тижні. Єльнинський виступ - це вихідний рубіж для ривка на Москву. В результаті запеклих боїв у серпні та на початку вересня Жуков цей плацдарм ліквідував. Нам варто лише зіставити цифри: 700 кілометрів за місяць, 300 кілометрів залишилися за... І тоді велич подвигу Жукова постає у всій своїй красі. Однак...

Однак 2-а танкова група Ґудеріана вирвалася далеко вперед. Фланги танкової групи відкриті. Тил вразливий. Резервів немає. Війська вимагають відпочинку і поповнення, бойова техніка - ремонту. Гостро не вистачає танків, танкових двигунів, транспортних машин, боєприпасів, запасних частин. Найголовніше - у Ґудеріана було дуже мало пально-мастильних матеріалів. Так що прямої небезпеки Москві в той момент не було. Ґудеріан повинен був чекати, коли підвезуть все необхідне для наступу. Постачання наступаючих німецьких військ було можливо тільки єдиною дуже вразливою і досить пошкодженою залізничною лінією Мінськ-Смоленськ-Вязьма-Москва.

Але навіть якщо б у Ґудеріана і було б усе в достатку, то й тоді удар на Москву в той момент був дуже ризикованим заходом. З півночі над німецьким угрупуванням нависали війська радянського Північно-Західного фронту чисельністю близько півмільйона солдатів із сотнями танків і тисячами гармат. Самі вони були практично невразливі, оскільки перебували на непрохідних для німецьких танків Валдайських висотах. З півдня, з районів Києва, Конотопа, Брянська танковій групі Ґудеріана і єдиній лінії її постачання загрожували війська радянських Південно-Західного і Брянського фронтів, чисельністю більше мільйона солдатів з тисячею танків і п'ятьма тисячами гармат.

І перед німецьким командуванням постала болісна, нерозв'язна дилема: йти прямо на Москву або спочатку розгромити Київське угруповання радянських військ? Ґудеріан і багато інших генералів схилялися до того, щоб іти на Москву. Гітлер вважав, що ривок на Москву - ривок в пастку. Не можна йти на Москву, маючи праворуч таке потужне угруповання радянських військ.

Оборона радянських військ у районі Києва спиралася на потужну водну перешкоду - Дніпро і Київський УР. В лоб це угруповання не взяти. Але 2-а танкова група Ґудеріана, вирвавшись далеко на схід, нависала над правим флангом Київського угруповання радянських військ і могла вдарити їй у тил.

21 серпня 1941 року Гітлер віддав наказ тимчасово відкласти наступ на Москву, а замість цього - нанести удар на південь з метою оточення радянських військ під Києвом. Операція була проведена. У київському котлі німецькі війська захопили 665 000 радянських солдатів