Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Опанасе, я попадаю в зайця на відстані 100 кроків!
– Цікаво, Микито, де ти знаходиш таких зайців, які чекають, поки ти відміряєш 100 кроків?
НОВА КАЗКАПриїхав Іван-царевич в Париж. Зайшов до ресторану.
– Подайте, будь ласка, фірмову страву!
Приносять.
– Що то є?
– Жаб’ячі лапки.
«Бачиш, як вони тут… А я з нею живу…» – подумав Іван-царевич.
Випивають мисливці, ведуть неспішну бесіду:
– Опанасе, якби ти помер, що би ти хотів, аби про тебе сказали люди?
– Ну… що я був добрим чоловіком… дітей виростив порядних… нікого не кривдив. Аби таке казали, щоб усі плакали і жалкували, що я помер…
– А ти, Микито?
– А я хочу… щоб усі разом закричали: «Дивіться, ворушиться!»
Лисиця на вудочку зловила велику щуку, тягне рибу з води і радіє: «Спечу пиріг з рибою і наїмся від пуза».
Щука тягне лисицю в річку і радіє: «От повезло! І обід, і шуба в одній упаковці».
Іде мисливець з двостволкою лісом. Раптом прямо перед ним величезний кабан. Бабах! – з обох стволів. Дим розсіявся. Кабан:
– Ну, братан, ти попав…
– Слухай, твій Опанас останнім часом так схуд. Він не хворіє?
– Hі! Просто він кожного дня ходить ловити рибу.
– І від того схуд?
– Атож. Він харчується тільки рибою, яку вловить…
Опанас – Василькові:
– Запам’ятай, синку, всередині дула рушниці знаходиться калібр!
– Микито, є одна річ, в яку я ніколи не повірю!
– Яка, Опанасе?
– Що цілі народи живуть однією риболовлею!
Мисливець привозить до лікаря хлопця з простріленою ногою.
– Лікарю, допоможіть моєму зятю! Я вчора прострілив йому ногу.
– Що ви там, подуріли?! Як можна стріляти у власного зятя?!
– Коли я в нього стріляв, він ще не був моїм зятем…
Сидять Опанас і Микита з вудками на березі річки.
– Добре, що риба не ловиться, – каже Микита.
– Чому це добре?!
– А то би ще з нас сміялися, що ловити не вміємо…
– Опанасе, чому не стріляв у кабана?!
– Осічка!
– А з другого ствола?!
– Е-е-е! Тоді б я не встиг на дерево вилізти…
Поїхав новий українець на Канари. Зробив свої фінансові справи, а погода так і шепоче – відпочинь. Дзвонить він партнеру:
– Слухай, кидай усе, приїзди, порибалимо! Візьму мою дружину, свою коханку і давай сюди на тиждень!
– Добре, добре… – каже той. – А як давно ти про нас знаєш?…
Опанас пішов на полювання з двома псами. Через деякий час повертається.
– Що, любий, – набоїв ще хочеш взяти? – запитує Марійка.
– Та ні, собак…
Прийшли Опанас і Микита на річку раненько. Аж Опанас:
– Микито, я наживку забув!
– Матері твоїй торбу грошей!
– Але і ти міг черв’яки забути!
– Тю, я думав ти пляшку забув!
– Це ви оголосили про винагороду за пропалого собаку?
– Так, а що, ви його знайшли?
– Ще ні… Але я хотів би отримати аванс…
– Опанасе! Чому взимку рибу ловити не ходиш?
– Та… той… динаміт в ополонку не пролазить!
– Не люблю я цього млявого полювання на зайців, качок… Мені треба щось ефектне, гаряче!
– Так поїхали на полювання зі мною! Вчора я поранив свого дядька і вбив двох собак!…
– Дивуюся я, Опанасе, як то жінки пам’ятають день весілля, а чоловіки – ні?!
– А ти пам’ятаєш день, коли упіймав свою першу велику рибу?
– Звичайно!
– Бачиш, а риба вже забула…
Микита приходить з полювання додому. Пізно і п’яний. Хитається і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
