Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Співучасть у злочині 📚 - Українською

Читати книгу - "Співучасть у злочині"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Співучасть у злочині" автора Ігор Іванович Митрофанів. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 89
Перейти на сторінку:
із спеціальним суб’єктом;

4) у таких випадках особи, що не мають ознак спеціального суб’єкта, можуть бути як організаторами, підбурювачами, пособниками того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт;

5) тому ці співучасники несуть відповідальність за тією статтею КК, що передбачає злочин, вчинений виконавцем — спеціальним суб’єктом. Наприклад, приватна особа, що організувала давання-одержання хабара, несе відповідальність за ч. 4 ст. 27 і за відповідною частиною ст. 368 КК України. Так, Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначив, що дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть у даванні чи одержанні хабара. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиєму боці і за чиєї ініціативи — того, хто дав, чи того, хто одержав хабар, — він діяв[284];

6) якщо ж злочин із спеціальним суб’єктом характеризується тим, що частина його об’єктивної сторони може бути виконана особою, яка не є спеціальним суб’єктом, останній підлягає відповідальності як співвиконавець (наприклад, жінка, яка за допомогою фізичного насильства або погроз сприяє ґвалтівнику у вчиненні зґвалтування, несе відповідальність як співвиконавець злочину, передбаченого ст. 152 КК України)[285].

Провокацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця або інших співучасників на вчинення злочину з метою його подальшого викриття.

Так, у судовій практиці була справа, коли сторож підсобного господарства підмовив двох робітниць вчинити крадіжку з поля зібраної напередодні кукурудзи. Коли жінки під’їхали до поля і стали вантажити мішки з кукурудзою, він підняв стрілянину і затримав їх за допомогою інших сторожів. Як було встановлено, сторож хотів показати начальству свою старанність і зовсім не мав наміру брати участь у крадіжці кукурудзи. Він діяв з метою подальшого викриття виконавців.

Мотиви у співучасників одного й того ж злочину можуть бути різними, тобто кожен із них може керуватися різними спонуканнями і це не виключає їх співучасті у цьому злочині. Отже, провокація злочину розглядається як співучасть у спровокованому злочині, оскільки різниця в мотивах у провокатора та інших співучасників не має значення для притягнення їх до відповідальності. Тому у цьому прикладі сторож несе відповідальність за співучасть (підбурювання) у вчиненні крадіжки кукурудзи. У ст. 370 встановлено спеціальну відповідальність за провокацію хабара.

Безнаслідкова співучасть має місце тоді, коли виконавцю не вдалося довести злочин до кінця і він вчинив лише готування або замах, на яких його злочинна діяльність була припинена (перервана). У таких ситуаціях виконавець несе відповідальність за готування до злочину або замах на злочин. Інші ж співучасники відповідають за співучасть у готуванні до злочину або за співучасть у замаху на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій було припинено (перервано) злочинну діяльність виконавця. У ч. 4 ст. 29 КК України у зв’язку з цим встановлено, що у разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині (тобто готуванні або замаху на злочин).

У межах реалізації кримінальної відповідальності виконавця злочину, зазвичай, розглядаються питання про невдале підбурювання. Таке підбурювання є можливим, якщо потенційний виконавець відхиляє пропозицію підбурювача, пособника чи навіть організатора вчинити злочин. Тобто організаційну діяльність, підбурювання й пособництво називають невдалими, якщо вони залишилися безнаслідковими (виконавець або не мав наміру вчинювати злочини, або збирався, але передумав і нічого не вчинив). На виконавця у такому випадку не може бути покладено кримінальну відповідальність, оскільки він не вчинив ніяких суспільно небезпечних і протиправних діянь. Організатор, підбурювач, пособник, на відміну від виконавця, здійснили дії, спрямовані на вчинення злочину або допомогу в його вчиненні.

У розглянутих ситуаціях потенційний виконавець кримінальної відповідальності не несе, а інші співучасники відповідають за готування до злочину, що його бажали вчинити, тобто за ч. 1 ст. 14 КК і відповідною статтею Особливої частини КК, оскільки їхня діяльність із підшуковування співучасників є не що інше, як готування до злочину, прямо зазначене у цій статті КК[286].

3.3. Кримінальна відповідальність при добровільній відмові співучасників

Своє практичне застосування норма закону про кримінальну відповідальність про добровільну відмову знаходить тільки при незакінченому злочині. Саме цим і керувався законодавець, коли розташував цю норму у Розділі III «Злочин, його види та стадії» Загальної частини КК з нормами про замах на злочин і готування до нього.

Крім того, необхідно враховувати, що всі склади злочинів, що передбачені Особливою частиною КК, сконструйовані для виконавця, але значна кількість злочинів вчиняється за співучасті. Так, за даними МВС України[287] кожний десятий злочин загальнокримінальної спрямованості вчиняється групою осіб (2006 р. — 30133; 2007 р. — 27922 злочинів). Як показало дослідження, підрозділами МВС виявлено організованих груп (ОГ) і злочинних організацій (ЗО) у 2006 р. — 466, у 2007 р. — 420, у 2008 р. — 378 та осіб, які вчинили злочини у складі ОГ і ЗО у 2006 р. — 1754, у 2007 р. — 1628, у 2008 р. — 1457. Все це свідчить про актуальність розгляду проблем кримінально-правового регулювання кримінальної відповідальності співучасників вчинення злочину. Але не завжди всі учасники групового суспільно небезпечного посягання реалізовують злочинні наміри, тому законодавець передбачив у КК норму про відмову співучасника

1 ... 53 54 55 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Співучасть у злочині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Співучасть у злочині"