Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

- Молодці, чудовий результат! - почувся голос ректора, доки ми знову звикали до яскравого світла полігону.

Ділара стояла поруч із ним виснажена, бліда і втомлена. Доки ми бігали лабіринтом, їй довелося добре викластися на ментальних практиках у Мулгоу. Нічого, зараз повечеряємо і підемо трохи прогуляємось. Нам потрібний і відпочинок, не лише тренування.

- Завтра черговий вихідний, коли студенти можуть вирушити додому, - сказав ректор, дивлячись на мене. - Ви, Лібор, теж підете, і якраз не викличите жодних підозр.

Айт і Хар поряд стривожено піднялися.

- В сенсі? - не витримав староста.

- О, Ви ще не встигли просвітити друзів, - з розумінням кивнув Мулгоу. - І ще, мені не хотілося б відправляти вас одну. Вирішіть між собою питання, хто піде з вами. До завтра студенти!

І дивлячись на вираз очей Айта, я жодної хвилини не сумнівалася, хто саме вирушить зі мною.