Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Як тільки в Кирила з'явився час, то одразу привела його до вас.

— Буду радий прийти ще, — вчасно підключається Кирило, — А зараз будем прощатися, бо назбиралося дуже багато справ. Дякую, що дозволили Лео цей тижень присвятити мені. Обіцяю повернути її задоволеною і щасливою.

Слова Кирила у моїх бабусь викликають нову хвилю захвату. І вони готові відправити мене з ним хоч на край світу. А ми всього навсього в офіс до нього зібралися.

— І що це за мрійливі погляди на весільну сукню? — запитує з цікавістю Кирило як тільки ми трохи відійшли від ательє. 

— Розслаблся, то було ще до наших фіктивних стосунків. Але якщо тебе турбує фраза про “кохання на лобі”, то Валентина Павлівна завжди бачить те, що хоче бачити, тож можеш бути спокійний: ні в мене, ні в тебе на лобі нічого не має, — усміхаюся, але всеодно почуваюся трохи незручно, нервую і вириваюся на декілька кроків вперед.

Мені ніяково, напевне від того, що ця розмова про почуття не фіктивні, а справжні. Хоч те, що між мною та Кирилом — скоріше за все щось посередині. Спробуй тепер розібрати скільки між нами фіктивного, а скільки справжнього?

— Що трапилось, —  Кирило рівняється зі мною і акуратно обертає до себе. Не дає відвести погляду. Я дивлюся на нього і мовчу, — Лео, от тільки цього разу не кажи, що задумалася, бо не повірю?