Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

4. Частина 4 ст. 698 ЦК формулює правило, що покликане захищати інтереси покупців-фізичних осіб у відносинах роздрібної купівлі-продажу. Це правило не підлягає застосуванню, якщо покупцем є юридична особа або фізична особа — підприємець, що придбаває товари для подальшого їх комерційного використання. Частина 4 ст. 698 ЦК надає всім правовим нормам, які формулюються в Цивільному кодексі та актах цивільного законодавства про захист прав споживачів та які встановлюють права покупця, що є споживачем (відповідно до п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» [186] споживач — це фізична особа, яка придбаває товари для особистих потреб), одностороннє диспозитивне значення: відступати від таких норм можна тільки в бік покращення становища покупця. Умови договорів роздрібної купівлі-продажу, що погіршують становище покупця в порівнянні з актами законодавства, є нікчемними.

Частина 4 ст. 698 ЦК не перешкоджає застосуванню ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якої несправедливі умови договорів із споживачами підлягають визнанню недійсними (судом), як і ця остання стаття не перешкоджає застосуванню ч. 4 ст. 698 ЦК.

5. Частина 5 ст. 698 ЦК застосовується тоді, коли є докази використання продавцем своїх переваг, що об’єктивно виникають унаслідок його становища, і ролі в зобов’язанні, що виникає на підставі договору роздрібної купівлі-продажу. Обов’язок відшкодування збитків продавець несе у разі відмови укласти договір, неналежного виконання зобов’язання, застосування умов договору, що погіршують становище покупця в порівнянні з Цивільним кодексом і актами цивільного законодавства про захист прав споживачів, визнання договору купівлі-продажу недійсним та поверненні сторін до попереднього майнового стану.

1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, не визнаються офертою, якщо інше не вказано в рекламі та пропозиціях. Це правило не може застосовуватись до відносин щодо договору роздрібної купівлі-продажу, оскільки в цьому випадку чинним є протилежне спеціальне положення, що формулюється у ст. 699 ЦК: якщо пропозиція укласти договір, що зроблена в рекламі, каталогах, а також інших описах товарів, звернених до невизначеного кола осіб, містить усі істотні умови договору, така пропозиція є офертою. Прийняття цієї пропозиції (оферти) відповідно до положень ч. 1 і 3 ст. 642 ЦК означає, що договір купівлі-продажу є укладеним, а його невиконання тягне встановлену законом цивільно- правову відповідальність.

2. Ще більш суттєвого значення надає ч. 2 ст. 699 ЦК виставленню товару, демонстрації його зразків, наданню відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу. Такі дії визнаються публічною пропозицією укласти договір (офертою) незалежно від наявності зазначення на ціну та інші істотні умови договору. Тільки в тих випадках, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу, згадані дії продавця не можуть кваліфікуватись як оферта. Зокрема, припустимо розмістити позначення про те, що виставлений товар є інвентарем, що використовується в діяльності продавця та не підлягає продажу.

1. Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

3. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв’язку з відсутністю у нього такої інформації.

1. Частина 1 і 2 ст. 700 ЦК установлюють найбільш загальні вимоги щодо інформації про товар, яку зобов’язаний надати продавець покупцеві при укладенні договору роздрібної купівлі-продажу. Ці вимоги поширюються на всі договори роздрібної купівлі- продажу. У випадках, коли покупцем є фізична особа — споживач, переважному застосуванню в частині, не врегульованій ст. 700 ЦК, підлягають положення ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів». Ще більш розгорнені правила, що стосуються надання інформації всім покупцям, що укладають договори купівлі-продажу товарів, формулюються в Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами