Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Дикі в Академії, Анна Лященко 📚 - Українською

Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

322
0
02.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дикі в Академії" автора Анна Лященко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 108
Перейти на сторінку:
Розділ 42

Ердан

Майже півдня вже минуло після зустрічі з Темро та його дружками, а я все ще місця собі не знаходжу!

Реакція Ксі на наш жарт мене засмутила. І тоді я спробував загладити провину найнадійнішим способом: запропонувавши своїй жінці її улюблену їжу. Але коли я приніс пиріжок зі їдальні, Ксі так дивно подивилася на мене. Вона, мабуть, вирішила, що це натяк! А я просто хотів її задобрити! Правда вийшло не вдало: я був певен, що пиріжок із ягодами, як вона любить. А він опинився з м'ясом, та ще Ізир не вчасно встряв:

- Оо! А у нас сьогодні таки пиріжки! І щось я наших друзів першокурсників не спостерігаю… Скажи, Ердане, це ж просто збіг? - Друзі іржуть, а Ксі відвертається, напевно, ховає сльози.

Нагороджую Ізіра поглядом, який не віщує нічого доброго (у батька навчився). Друг осікається і, намагаючись виправити становище, робить ще гірше:

- Так швидко з них нічого не встигли б приготувати, так що їж спокійно, Ксі, не переживай.

Ксі давиться пиріжком і викидає залишки у сміття. Фрай та Крістіан прикривають собою Ізіра, рятуючи його від неминучої загибелі від моєї руки, а Акіра відводить мою дружину.

Феєричне закінчення навчального дня.

- Фрай, ти щось хочеш мені сказати? - Бачу по очах друга, як він намагається щось судомно придумати, щоб заспокоїти мене.

- Взагалі-то так, але «Струмок» тут явно не в тему. – зітхає Фрай.

– Пропоную нове кодове слово: «Пиріжок». – встряє Крістіан.

О, ще один жартівник у нас з'явився!

- Краще тоді «Вівці», правда, Крістіан? – Ставлю на місце доморощеного гумориста.

Ізір передбачливо мовчить, а ще намагається розчинитися в просторі і стати якомога менш помітним, що з його габаритами дуже важко.

Озираюся на всі боки. Так, Крістіан, Ізир, Фрай, Ятан... А хто з Ксі?

- Де моя дружина? - Ричу я тихо, щоб не привернути увагу оточуючих.

Друзі миттєво розбігаються у різні боки у пошуках Ксі. Я ж, вкотре називаючи себе бовдуром і байдужим чурбаном, намагаюся придумати, як виправдатися в її очах. Думки, одна за одною відвідують мене, але всі варіанти зводяться до одного й того ж, з логічним завершенням у душі. А з іншого боку, навіщо винаходити щось нове, коли є століттями перевірений спосіб?

У передчутті майбутнього примирення, я також вирушаю на пошуки дружини.

Проходячи повз лаборантську, чую голос Акіри, і, згадуючи, що востаннє я бачив дружину з нею, пригальмовую, збираючись відчинити двері.

- Що, прямо так і сказали, що збираються їх з'їсти? – каже Акіра. Прислухаюся.

- Ні, не прямо, але так красиво натякали! Взагалі розіграли цих дрібних так, начебто заздалегідь тренувалися! Я мало не померла зі сміху, коли Фрай почав обмацувати Стілка! Той, бідолаха, навіть дихати перестав.

- Ксі, а ти впевнена, то вони не збиралися їх... того... Все ж таки дикі, про них чого тільки не говорять...

Який цікавий поворот! Вдало я потрапив, послухаю далі! Подивився на всі боки – нікого немає, а значить, ніхто не завадить мені дізнатися багато цікавого про свою дружину! Принаймні про її ставлення до мене.

- Акіро, ти вважаєш, що Ізір ось так от запросто може когось з'їсти??

- Я не знаю. Ізир такий ніжний і дбайливий коли ми наодинці. Але у всьому, що стосується Диких Земель та принца, мені іноді здається, що для нього взагалі жодних правил і законів, крім сліпої відданості, не існує. У такі моменти від нього чого завгодно можна очікувати. А ти, Ксі, як вважаєш?

Хм, цікаво, що ж думає про це моя дружина?

- А справді, Акіро, що ми знаємо про наших чоловіків? Адже нам ще тільки доведеться познайомитися з їхнім світом! Але одне я точно можу сказати: першокурсників вони їсти не збиралися. - Уф, у мене аж від серця відлягло, все-таки Ксі зрозуміла наш жарт! – Принаймні точно не в стінах Академії!

Та-та-та-таам! Рано я зрадів, виходить. Це, яким чудовиськом я, виявляється, виглядаю в очах дружини!

Може треба плюнути на отримання дипломів Академії та летіти додому швидше? А то невідомо, які ще думки в цих милих головках можуть оселитися! Ось тільки батько чітко сказав – закінчити Академію та повертатися додому. А у світлі його недовіри до моєї здатності контролювати свою поведінку, отримання диплома без подій – це основна умова, а отже повернутися додому раніше не вдасться.

Тож доведеться ще деякий час балансувати, намагаючись і імідж диких підтримати, і стосунки із дружиною не зіпсувати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 54 55 56 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дикі в Академії, Анна Лященко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дикі в Академії, Анна Лященко"