Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

До них іноді хтось підходив, щось питав, але здебільшого все відбувалося без їхньої участі.

У той момент, коли вони лежачи на траві обговорювали форми хмар, поряд почулося наполегливе покашлювання. Підвівшись, Рада побачила Тіну, яка переступала з ноги на ногу. Зітхнувши, Альбрехт поспішив сісти.

- Присядь. – махнув він на траву поряд. - Що ти хотіла?

- А як ми розрізнятимемо «своїх» та «чужих»? - поставила несподіване запитання Тіна. - Ну, якщо ви знайдете багато чарівників, як вони знатимуть, що належать одному ордену?

Рада з Альбрехтом надовго замислилась. Відповіді вони так і не знайшли, тоді Тіна знову наважилася подати ідею.

- Можна зробити зачаровані браслети. Щоб їх можна було відстежити Радаром. Їх, звичайно, не можна буде знімати, але дивіться, ми знайдемо когось, і вам одразу буде відомо скільки додалося людей. Браслети робляться не складно. Головне заклинання.

Рада з Альбрехтом її слухали майже з відкритими ротами. Вони б самі б до такого не додумалися.

- Чи можеш показати, як їх робити? – поцікавилася Рада.

- Так звичайно. Найпростіше це «кіска», її зроблять все точно.

- Нам потрібно поки що шість браслетів. Розкажи цю ідею іншим. Ми зараз підійдемо! - провівши дівчину поглядом Альбрехт знову повернувся до подруги. - І справді, як ми до цього не додумалися?!

Рада усміхнулася, знизавши плечима.