Читати книгу - "Полин і чебрець, Шаграй Наталія"

— Так! Все нормально. Собаки вигуляні, погодовані. Коту їжі теж не давати. Софію погодувала. Правда, ще не купала.

— Ага! – покивав він головою, не зводячи з мене погляду.

— Я щось зробив не так? – доганяє його питання, коли я намагаюсь взутися.

— А?  Ні! Все нормально!

І я поспішила вилетіти з будинку. Цього разу я навіть раніше за Сашку приїхала. Загострення пристрастей до вечора зійшло нанівець. Залишилася лише втома.

— Ох, ти ж! – присвиснула Сашка, уздрівши мою моську.

— І тобі привіт! – буркнула я.

— Так…і які мухи тебе покусали? – влуплює вона на мене погляд й швиденько робить замовлення.

— Ну? – й мені знову дістається уся увага.

— Здається, я…маю почуття до Яна, — сходу вивалила я.

— Угу! І?

— І це жахливо. Я заплуталася. Він чоловік моєї сестри, - прошепотіла я.

— А що Ян? – насупила лоба Сашка.

— Ян…Робить певні успіху у підкоренні столиці. Відкрив свою стоматологію й працює, як віл. А я для нього… надійний тил.

— Угу! То уточню ще раз, отже тебе непокоїть наступні питання: морально-етична дилема, сумніви у почуття Яна, сумніви у власних почуттях. Все вірно? Я нічого не пропустила?

— Ем…

Поки офіціант розкладав наше замовлення, вона мовчала й задумливо вивчала мене.

— З твого розгублено виразу обличчя роблю висновок, що все вірно. Ну погнали. Отже, проблема перша чи можна мати почуття до чоловіка твоєї покійної сестри. Емоції доволі складна річ і вони не завжди піддаються логіці чи соціальним нормам. Спільне горе, певна близькість, емоційна вразливість все це може впливати на розвиток почуттів. Й тут на поле виходять соціальні норми, які виражають осуд на подібні почуття. Ну що ж, любити чоловіка своєї покійної сестри – це складно. Це біль, провина, сумніви. Це внутрішній конфлікт між тим, що відчуваєш, і тим, що вважаєш правильним.

Й щось після її слів мені стало ще гірше…

— Йдемо далі. Іноді, після втрати близької людини, люди шукають заміну. Це може бути несвідомий процес, коли людина намагається заповнити порожнечу, що утворилася. Й ти маєш сумніви щодо почуттів Яна, бо це може бути не кохання, а лише потреба заповнити порожнечу після втрати. Й ти невпевнена у своїх почуттях чи це дійсно кохання, чи спроба утримати бодай частинку сестри через людину, яка була їй близька? Я все правильно зрозуміла?

— Ти все правильно зрозуміла, — видихнула я, бо усе те в чому я варилася несвідомо раптом набуло цілком ясних рис.

— Добре! Й що ж робити? Знаєш, дайте собі час. Не поспішайте з рішенням. Дозвольте собі мати вдосталь часу, щоб розібратися у своїх почуттях. Нагадай мені, що там з родичами зі сторони Яна, — потарабанила вона пальцями по столу.

— Його мама померла, коли він був ще дитиною, — потерла я лоба пригадуючи родовідну Яна, —  а з батьком там якась мутна історія він чи то не визнав сина, чи то покинув їх. Яна виховувала мати, а коли померла, то забрав до себе брат матері. З родичів у Яна є лише дружина дядька і її діти, — й поки я все це говорила, то прямо відчувала, як гіркота скупчується в горлі…бо мотивація Яна більш ніж зрозуміла.

— Пфф…- протяжно зітхнула Сашка. — З вами обома якась біда.

— Бляха мідна! – з мукою видихнула я й закрила обличчя руками.

— Ой, запам’ятай одне, немає правильних чи неправильних почуттів. Якщо це взаємне, якщо ви обоє знайшли одне в одному підтримку, якщо це не просто тінь минулого, а щось справжнє, то все гаразд. Етичний аспект закликає дотримуватися норм моралі, які існують на цей момент. У багатьох культурах існувало поняття левірат – це коли вдова виходила заміж за брата свого чоловіка,  мета цього звичаю полягала в тому, щоб вберегти спадщину покійного чоловіка в родині. Тож для когось це було нормально, а в інших культурах такий шлюб міг викликати осуд. Тому варто прислухатися лише до себе, а не до того, що скажуть люди.

— А ти, що думаєш? – глухо перепитала я.

— В моєї мами була молодша сестра, — зробила вона ковток кави, — Розвал СРСР, проблеми з роботою, щоб якось вижити бабуся зайнялася торгівлею, їздила в Туреччину закуповувала товар, продавала. Мама тоді вже вчилася в технікумі, а тьотя Зіна була школяркою. І її відправили в село до бабусі. А далі кажуть, що вона закохалася в сусіда, чоловіка майже на двадцять років старшого за неї й завагітніла. Спочатку вона ховала живіт, а потім тиску суспільного осуду вона не витримала. У мене могла б бути тітка й сестра чи брат, а натомість є лише скромна могила на кладовищі. Тому, уся ця суспільна мораль може завдати непоправної шкоди. Та й вся мораль не є статичною. Вона змінюється з часом й залежить від культурного контексту. От те, що вважалося аморальним у минулому може бути цілком прийнятним сьогодні. І я думаю, що кожен має право на особистий вибір, навіть якщо цей вибір не відповідає загальноприйнятим нормам. Й суспільна мораль не повинна використовуватися для пригнічення та контролю. То ж, що я думаю? Рідна я хочу, щоб ти була щаслива, а не слухала «що люди скажуть». І я на твоєму боці. Ну і чого в тебе такий ошелешений вигляд? – примружила вона очі.

— В холеру так складно? – погризла я нижню губу.