Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пісня Сюзанни. Темна вежа VI 📚 - Українською

Читати книгу - "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 120
Перейти на сторінку:
вбити тебе. Повір мені, я знаю.

Тиша запала в кімнаті. З озера долинуло квиління гагари. З-за нього долітали не такі приємні звуки сирен.

Кельвін Тауер облизнув губи й сказав.

— Ви правду кажете про Андоліні? Він зараз дійсно в цьому місті?

— Так, — відповів Едді. Тепер він почув новий звук: вуппа-вуппа-вуп. Це наближався гелікоптер. Телевізійники? Чи ще зарано для цього, особливо в такій глушині, хіба що, років через п’ять.

Букініст перевів погляд на Роланда. Для Тауера це було несподіванкою, і почуттям провини його добряче приголомшило, проте він почав потроху приходити до тями. Для Едді це було очевидним, і він подумав (не вперше) про те, що життя було б значно простішим, якби люди залишалися в тих шухлядках, до яких ти їх вперше подумки покладеш. Йому не хотілося гаяти час на сподівання того, що Кельвін Тауер раптом виявиться сміливцем або троюрідним небожем якоїсь гідної людини, та хоч би те й інше разом. А ну його к чорту.

— Ви справді Роланд з Ґілеаду?

Роланд роздивлявся його крізь висхідні кільця сигаретного диму.

— Ти кажеш правду, я кажу — дяка тобі.

— Роланд з Ельдів?

— Так.

— Син Стівена?

— Так.

— Онук Аларика?

У Роландових очах промайнуло щось схоже на подив. Едді здивувався напевне, але відчуття втомленого полегшення в ньому переважало. Питання, які ставив Тауер, могли означати дві речі. Перша: йому було відомо більше, ніж лише Роландове ім’я і його фах. Друга: він почав повертатися до тями.

— Атож, Аларика, — кивнув Роланд. — Рудоволосого.

— Я нічого не знаю про його волосся, але знаю, навіщо він пішов до Гарлана. А ви?

— Вбити дракона.

— І він зробив це?

— Ні, він запізнився. Останнього у тому світі дракона вбив інший король, котрого й самого вбили пізніше.

А тоді раптом Тауер, на ще більший подив Едді, заговорив до Роланда мовою, яка в найкращому разі була англійській хіба що троюрідною племінницею. З того Едді дочув хіба таке: «Хад гіт Рол-а, фа гіт ган, фа гіт гак, фа-ган?»

Роланд кивнув і відповів йому тією самою мовою, повільно й чітко артикулюючи слова.

Коли він закінчив, Тауер, байдуже випустивши з рук сумку з книжками, сповз по стіні.

— Яким же я був дурнем, — промовив він.

Йому ніхто не заперечив.

— Роланде, ви могли б вийти зі мною надвір? Мені треба… мені треба…

Тауер почав плакати. Він ще щось сказав тією ж неанглійською мовою, знову завершивши фразу висхідною інтонацією, ніби щось запитуючи.

Роланд не відповів, а просто підвівся. Едді також встав, скривившись од болю в нозі. Авжеж, там засіла куля, він її відчував. Він схопив Роланда за руку, щоб затримати, і прошепотів стрільцеві просто у вухо:

— Не забудь, що через чотири роки Тауер і Діпно мусять бути у пральні «Затока Черепахи». Скажи їм, це на Сорок сьомій вулиці, між Другою і Першою авеню. Він, можливо, знає це місце. Тауер з Діпно були… будуть саме тими, хто врятує життя Дону Каллагену. Я майже певен цього.

Роланд кивнув, а тоді рушив до Тауера, котрий спершу зіщулився, але зі свідомим зусиллям випростався. Роланд взяв його за руку, як то роблять в Кальї, і повів надвір.

Коли вони вийшли, Едді звернувся до Діпно.

— Складайте контракт. Ділянка продається.

Діпно поглянув на нього скептично.

— Ви в цьому впевнені?

— Аякже, — відповів Едді. — Цілком упевнений.

СІМ

Контракт не забрав багато часу. Діпно знайшов у кухні блокнот (на кожному його аркуші вгорі був намальований бобер з гаслом: СПРАВ, ХОЧ ГРЕБЛЮ З НИХ ГАТИ)[63] і, вряди-годи ставлячи запитання Едді, склав договір.

Коли справу було завершено, Діпно подивився на вкрите потом обличчя Едді і запропонував:

— Я маю таблетки перкоцету. Ви не хочете?

— Ще б пак, — відповів Едді. Якщо прийме ліки зараз, подумалось йому, він буде готовим до того, що попросить зробити Роланда, коли той повернеться. Куля все ще сидить в нозі, а її звідти треба дістати. — Чотири мені вистачить.

Діпно зміряв його поглядом.

— Я знаю, що роблю, — сказав Едді. І додав: — Як на гріх.

ВІСІМ

У кухонній аптечці Аарон знайшов пару дитячих лейкопластирів із картинками (на одному Білосніжка, на іншому — оленя Бембі) і, попередньо заливши у вхідну й вихідну діри на руці Едді чергову порцію якогось знезаражувального засобу, заліпив ними обидві дірки. Потім, наливаючи йому склянку води, щоб запити пігулки, він спитав, звідки той родом.

— Бо, — пояснив він, — хоча ви й цілком впевнено носите на собі отой револьвер, вимова у вас більше схожа на мою і Кельвінову, ніж на його.

Едді усміхнувся.

— Тому є поважна причина. Я виріс у Брукліні. В Кооп-Сіті.

А сам подумав: «А що, як сказати йому, що я й саме зараз фактично перебуваю там? Що Едді Дін, шалено спраглий сексу п’ятнадцятирічний хлопець, мотається тамтешніми вулицями? Для того Едді Діна найважливіша справа в світі — злягтися з кимось. Такі проблеми, як падіння Темної вежі чи всесвітній негідник Багряний Король, для того Едді ніщо…»

Та він помітив, яким поглядом на нього дивиться Аарон Діпно, і вмент викинув з голови ці думки.

— Що? Невже в мене з носа шмаркля висить, чи щось інше не так?

— Кооп-Сіті не в Брукліні, — сказав Діпно тоном, наче розмовляє з малим. — Кооп-Сіті у Бронксі. І завжди там був.

— Це, — почав Едді і хотів було додати слово смішно, але не встиг його промовити, як світ, здалося, гойднувся на своїй осі. Знову його охопило те відчуття крихкості, відчуття того, що всесвіт (чи безкінечний континуум всесвітів) не зі сталі зроблено, а зі скла. Не існувало способу, щоб раціонально пояснити це його відчуття, бо в тому, що відбувалося, нічого раціонального не було.

— Існують й інші світи, крім тутешнього, — сказав він. — Так сказав Джейк Роландові перед тим, як вмерти. («Іди собі: існують й інші світи».) І він мав рацію, бо потім повернувся.

— Містере Дін? — занепокоєно промовив Діпно. — Я не розумію, про що ви говорите, але ви дуже зблідли. Гадаю, вам варти сісти.

Едді дозволив йому відвести себе до поєднаної з кухнею вітальні. А чи сам він розумів, про що говорить? Чи навіщо Аарон Діпно — певно, вроджений нью-йоркер — так переконано запевняє, ніби Кооп-Сіті у Бронксі, тоді як Едді чудово знає, що цей район у Брукліні?

Не цілком, але він розумів достатньо, щоб злякатися до кольок. Інші світи. Можливо, безкінечна низка світів, і всі вони на єдиній осі — Темній вежі. Всі подібні, але з деякими

1 ... 54 55 56 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"