Читати книгу - "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"

Бо з якихось засадничих позицій вони — не справжні світи. А якщо й справжні, то не ключові.

Еге ж, це вже ближче. Він сам походив з одного з таких світів, він був певен цього. Також і Сюзанна. І обидва Джейки — Перший і Другий, той, що загинув, і той, котрого буквально вирвали з пащі чудовиська і врятували.

А от цей світ — ключовий світ. І він розумів це, бо сам був майстром з виготовлення ключів: дед-а-чі, дед-а-ча, не переймайся, ти маєш ключа.

Беріл Еванс? Не зовсім реальна. Клаудія-і-Інесс Бахман? Цілком реальна.

Світ, де Кооп-Сіті розташовується в Брукліні? Не зовсім реальний. Світ, де Кооп-Сіті розташовується в Бронксі? Реальний, як це не прикро визнавати.

А ще йому спало на думку, що Каллаген перетнув кордон між реальним світом і одним з інших задовго до того, як вирушив у походи своїми потайними стежками; перетнув, сам того не підозрюючи. Щось він розповідав про те, як відправляв похорон якогось хлопчика і як після того…

— Після того, він сказав, все змінилося, — промовив, сідаючи, Едді. — Геть усе змінилося.

— Так, так, — підтакнув Аарон, погладжуючи йому плече. — А тепер посидьте спокійно.

— Отець Каллаген прибув з Бостонської семінарії в Ловелл, це в реальному свті. А Салемз-Лот — це вже місто нереальне. Вигадане письменником на ім’я…

— Я зроблю вам холодний компрес на лоб.

— Гарна ідея, — погодився Едді, заплющуючи очі. Реальне — нереальне. Це насправді чи це «Меморекс»?[64] Старий Джон Каллем мав рацію: в колоні правди таки є діра. Хтозна, чи знає хоч хтось, якої вона глибини, — чудувався Едді.

ДЕВ'ЯТЬ

Через п’ятнадцять хвилин разом з Роландом до будинку повернувся зовсім інший Кельвін Тауер, спокійний і тверезомислячий. Він запитав у Діпно, чи той написав документ про продаж, і після ствердного кивка Діпно не проказав і слова, лише сам кивнув у відповідь. Він пішов до холодильника і, повернувшись з кількома бляшанками пива «Синя стрічка», роздав їх присутнім. Едді відмовився, не бажаючи гасити алкоголем дію перкоцету.

Тауер не промовив тост, зате одним ковтком спорожнив півбляшанки.

— Не кожного дня мене називає нікчемним покидьком людина, котра обіцяє зробити мене мільйонером та ще й зняти найважчий тягар у мене з душі. Аароне, документ визнають у суді?

Аарон Діпно кивнув. Доволі печально, як здалося Едді.

— От і добре, — сказав Тауер, а трохи перегодом додав: — От і добре, так і зробимо.

Проте все ще не підписував папір.

Роланд заговорив до нього тією чудернацькою мовою. Тауер здригнувся, а тоді швидким розчерком розписався, губи в нього були стиснуті в таку вузесеньку лінію, що, здавалося, він взагалі не має рота. Едді розписався від імені корпорації «Тет», дивуючись, як незвично йому тримати в пальцях ручку — він не міг пригадати, коли писав востаннє.

Все відбулося, і тут повернувся назад сей Тауер — він подивився на Едді й вигукнув тремтячим голосом, що був схожим на крик:

— Ось! Я голий! Дайте мені мій долар! Мені було обіцяно долар! Я відчуваю, що ось-ось нароблю в штани і мені потрібно бодай щось, аби підтертися!

І він затулив собі обличчя долонями. Посидів так кілька секунд, поки Роланд складав підписаний папір (обидва підписи власним підписом засвідчив Діпно), і сховав його до кишені.

Коли Тауер прибрав руки від лиця, очі в нього вже були сухі, вигляд спокійний. Навіть його, до того попелястого кольору, щоки трохи набрали рожевості.

— Думаю, мені вже покращало, — сказав він і обернувся до Аарона. — А ти як гадаєш, оці два типи мають рацію?

— Гадаю, це цілком можливо, — усміхнувшись, відповів Аарон.

Тим часом Едді міркував, яким би йому чином з’ясувати напевне — або хоча б майже напевне, — чи дійсно саме ці двоє чоловіків мусять врятувати Каллагена від братів Гітлера. Один з них казав…

— Послухайте-но, — промовив він. — Є ось така фраза, гадаю, це ідиш: гай кокніф єн йом. Ви часом не знаєте, що це означає? Хоч хтось з вас знає?

Діпно, закинувши голову, зареготав.

— Авжеж, це ідиш, аякже. Моя мама повторювала цю приказку кожного разу, як сердилася на нас. Це означає: іди посери в океан.

Едді кивнув Роландові. У якийсь з наступних двох років один з цих чоловіків, ймовірно Тауер, мусить купити собі перстень з печаткою, на якому буде вирізано слова Ex Libris. Можливо — як воно не дико звучить, — саме тому, що якраз Едді Дін напоумив на це Тауера. І букініст Тауер — невситимий і скупий егоїст Кельвін Тауер — з тим перснем на пальці врятує життя отцю Каллагену. У нього аж жижки труситимуться (у Діпно також), але все ж таки він зробить це. А отже…

Цієї миті погляд Едді впав на ручку, якою Тауер підписав договір про продаж, абсолютно звичайну ручку Віс Сlіс, і раптом він усвідомив колосальне значення того, що тільки-но трапилося. Вони його володарі. Вони тепер володарі пустища. Вони, а не корпорація «Сомбра». Вони заволоділи трояндою!

Відчуття, ніби йому щойно стрелили в голову. Троянда належить тепер корпорації «Тет», фірмі Дескейна, Діна, Дін, Чемберза та Юка. Вони тепер відповідають за неї, на краще чи на зле. Вони виграли цей раунд. Що не відміняло того факту, що куля досі стирчала у нього в нозі.

— Роланде, — покликав він. — Тут є дещо, з чим ти мусиш мені допомогти.

ДЕСЯТЬ

За п’ять хвилин, залишившись у самих трусах до колін, які носили в Кальї Брин Стерджис, Едді вже лежав на вкритій лінолеумом підлозі будиночка. В одній руці він затиснув шкіряний ремінь, все попереднє життя якого минуло у підтримуванні різноманітних штанів, що їх носив Аарон Діпно. Поряд з ним стояла наповнена якоюсь темно-коричневою рідиною миска.

Діра на нозі зяяла десь дюйми за три нижче коліна і трохи праворуч від гомілкової кістки. Шкіра навкруг неї напухла, утворивши невеличкий твердий конус. Зараз кратер цього мініатюрного вулкана було закупорено яскраво червоним згустком крові. Під литку Едді підклали пару складених рушників.

— Ти збираєшся мене загіпнотизувати? — спитав він Роланда. А тоді перевів погляд на ремінь у себе в руці й зрозумів, що до чого йде. — От чорт, ти не збираєшся, авжеж?

— Нема часу.

Роланд