Читати книгу - "Репортер"

Спочатку, прислухаючись до слів промовця, я не дуже вірив собі, мені здавалося, що все це сон, безглуздість; «сіоністські масони висадили в повітря храм Христа Спасителя», «на Заході сплановано масове проникнення чужорідних елементів у нашу культуру», «масони керують мистецтвом»; «російську націю — найтверезішу в світі — споюють темні сили за вказівкою ЦРУ!» На жаль, це була реальність…

Другий оратор люто розмахував кулаками:

— Спад у нашій економіці — наслідок роботи сіоністів-масонів, що проникли у вищі органи влади!

Зал загув:

— Докази! Факти!

— Якщо ви хочете зробити підлість, — не вгамовувався промовець, — ви насамперед доб’єтеся авторитету! Гітлер почав з того, що зміцнив свій авторитет! Хто з вас бачив хроніку, як Гітлера зустрічав народ? Він багато зробив для німців!

У залі заулюлюкали; а промовець тим часом усе ще вигукував, низько схилившись до мікрофона:

— У Радянському Союзі існує законспірована, добре оформлена сіоністська організація! Сіоністи захопили масонство, і воно служить їхній меті світового панування! Один з керівників масонської організації — новосибірський академік з російським прізвищем, а насправді він Гофман. Приходить додому, надіває ярмулку, таку єврейську шапочку, єврейський халат, розстелює килимок і молиться єврейському богу! А займає високу посаду в державних і партійних органах! Що відбувається в Новосибірському Академмістечку?! Там царствують масони! У одного з них також російське прізвище, але ж він єврей і масон. Це доведуть слідчі органи! У нього в котеджі дві колони червоного дерева — неодмінний атрибут масонів! Те саме в однієї відомої дами, члена-кореспондента академії.

Хтось з темряви — голос молодий, ламкий, смішливий — вигукнув:

— Вона теж єврейка?

— Так. Але заради правди скажу: масоном є її чоловік, вона нібито до цього не причетна!

Я взагалі перестав вірити тому, що тут відбувається, коли третій промовець прокричав у зал:

— У росіян відривали шматок од рота і віддавали його іншим! І якщо тепер у Грузії всюди чудові дороги, електрика, а у жителів дім як повна чаша, то в північних корінних російських областях немає хороших доріг, у селах живуть лише напівголодні старі…

Сивоголовий чоловік у військовій формі без погонів, що сидів у перших рядах — мабуть, відставник, — пробасив:

— Виходить, грузини теж сіоністи й масони?

Але оратор не слухав нікого, крім себе:

— Ім’я Гітлера пов’язують з убивством чотирьох — шести мільйонів євреїв. Коли вважати, що на совісті євреїв сто п’ятдесят мільйонів убитих і ненароджених росіян, то це небагато… Було пущено в хід випробувану зброю — медицину; стали дивно помирати люди. І якщо смерть «дрібноти» і нині розслідується недбало єврейськими лікарями, то, звичайно, смерть Жданова і Щербакова призвела до «справи лікарів»… Невідомо, чи розкриється колись причина смерті самого Сталіна. В усякому разі, він помер за тиждень до офіційного оголошення дати його смерті, і саме протягом цього тижня «справу лікарів» було припинено, а самих лікарів виправдано… Пильність і ще раз пильність! Тисячу років тому іудей-напівкровка князь Володимир, якого заслав на Русь єврейський кагал, зруйнував нашу язичеську віру, позбиткувався над нашим великим арійським народом і силою нав’язав нам християнство. А в сімнадцятому році зруйнували християнські церкви! То скільки ж можна глумитися над культурою нації?!

Якийсь захисний механізм відторгнення дав мені змогу переключити свідомість, примусити її не сприймати цього крикливства; мене бентежило зараз одне, як мені слід виступити. Я розумів, що полемізувати з абсурдом — марно; не можна висувати контрдокази проти кожної виголошеної тут фрази: тих, хто їх виголошує, не переконаєш; з Гітлером не дискутували, а боролися. Чорт з ними, з цими безумними мракобісами, але ж у залі сидять молоді люди і слухають усе це, а вони не готові до того, щоб відділяти злаки від плевел, а у вступному слові доцент Тихомиров проголосив, що «лише в умовах демократичної відкритості можна говорити про найболючіше, тільки це допоможе нації вилікуватися від хвороби, нав’язаної сіоністсько-масонським проникненням…» Про них зараз треба думати, про однолітків, до них апелювати, до кого ж іще?!

Але я знову заглибився в те, що відбувається, коли почув Тихомирова:

— Слово просить ветеран війни та праці Бласенков Віталій Вікентійович…

Я одразу згадав донесення батька, прізвище «пропагандиста РВА Бласенкова Віталія Вікентійовича, підкреслений кимось цей абзац у батьківському донесенні, ледь помітний знак запитання, слова, що майже стерлися: «викликати для показань про Варравіна»; дві літери «В. А.» — мабуть, Віктор Абакумов, наступник Берія, — він мого батька допитував двічі…

Я зіщулився в клубок; таким я ставав, коли тренер нашої студентської футбольної команди, старий динамовець Панкратов випускав мене на поле в критичних ситуаціях, щоб стримати атаки суперника; оскільки в боксі я працював у напівважкій вазі, швидкості, звичайно, на полі не розвивав, трудно, але стіною стояв, форварди мене пройти не могли, хоч Панкратов категорично забороняв зносити атакуючих: «Ми не м’ясники, робимо видовище, артисти фізичної культури…»

Я обернувся, намагаючись роздивитися в напівтемряві клубного залу тих, хто обступив старого, та, на превеликий мій подив, побачив, як з крісла підвівся моложавий, кремезний ще чоловік, оточений стрункими хлопцями в білих сорочках і чорних галстуках.

Може, це однофамілець, подумав я. Аж надто міцний, не може бути, адже минуло сорок років! Ну то й що, відповів я собі. Тоді йому було двадцять, зараз шістдесят з хвостиком.

Бласенков легко збіг на сцену, сперся на трибуну, витяг із спідньої кишені піджака кілька аркушиків паперу і, не надіваючи окулярів, заходився читати:

— Дорогі товариші! Кілька років тому проект «Статуту всесвітнього антисіоністського і антимасонського фронту», підготовлений патріотами, котрі боролися проти страшної загрози, що нависла над людством, над братерством народів усієї землі, було піддано критиці. Це сталося в часи застою…

Нині ми оголошуємо «Статут»! Отже, переважна більшість населення кожної країни світу, сповнена рішучості врятувати себе і майбутні покоління від страхіття сіоністсько-масонського панування, яке наближається, від масової загибелі «гоїв», тобто всіх «неєвреїв», беручи до уваги, що всесвітня організація масонських лож з резиденцією у місті Чарльстон (США), якою таємно керують хазяї світового сіону в особі єврейської масонської ложі «Бнайбріт» з міжнародною резиденцією у Вашінгтоні, зважаючи на те, що поки в світі є розгалужена система сіоністських, чисто іудейських і масонських організацій, куди зовсім закрито доступ будь-якому «гою» чи немасону, і в той же час у світі немає жодної міжнародної організації, куди був би заборонений доступ євреям і масонам, вважаючи, що «гої» і немасони мають право на створення закритої для іудеїв та масонів