Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Дон Фернандо

В чому справа, мій Мулею?

Мулей

Знай, Фернандо, в грудях мавра Б’ється чесне й щире серце. Я не знаю, як сказати Все, щоб зрозумів мене ти, Все, що встиг перестраждати Я у ці часи непевні, Бо пропала справедливість В світі цім немилосерднім, І готує доля людям Злигодні нові й халепи. Я в неласку можу впасти — Раптом хтось за нами стежить, — Бо, мов до раба, король наш Ставитись велів до тебе. То не я кажу, а біль мій, Що ятрить мене щоденно І до ніг твоїх припасти Маврові велить смиренно. Це ж бо я твій раб, інфанте, І не послугу шляхетну Я прийшов пропонувати, А віддати борг свій чесно. Врятував мені життя ти: Я відтоді раб твій ревний — За добро добром віддячу І спасу тебе від смерті. Та оскільки цю розмову Затягати небезпечно, Бо мене чекає зашморг Чи кинджала гостре лезо, Раптом нас би хто підслухав, В двох словах скажу про все я: Щойно ніч спаде, у морі Ждатиме тебе галера. Крізь віконце необхідні Передам я інструменти, Щоб завчасно позбивати Міг кайдани ти, як смеркне, — Я ж зіб’ю замки іззовні. Вирвавшись із підземелля Разом з усіма рабами, Що знаходяться у Фесі, Вернешся на батьківщину, Певний у моїй безпеці, Бо ніхто не запідозрить, Що до втечі я причетний. Із пригоди ми обоє Вийдемо, Фернандо, з честю: Ти життя своє врятуєш, Я свій борг віддам нарешті, Бо якщо король узнає, Як я ставлюся до тебе, Він піддасть мене тортурам, А тоді на смерть ганебну, Наче зрадника, засудить. І оскільки є потреба В грошах