Читати книгу - "Пригоди на Шостому континенті, Фолько Квілічі"

Отже, роботи в цих «прикордонних» глибинах Шостого континенту провадити можна, але за характером вони будуть трохи відрізнятися від робіт у «внутрішніх» його районах. Там на порівняно невеликих глибинах поблизу берегів є всі умови для впровадження «сталих робіт», а тут, навпаки, є більше можливостей для промислової діяльності. Наприклад — раціональна організація ловів. Немає сумніву, що у відкритому морі більше риби, ніж у прибережних зонах. Тут можна зустріти і «мігруючі» зграї, і косяки «прохідних» порід, і окремі великі екземпляри різних видів. Метою спусків під воду в цих зонах може бути вивчення методів та прийомів промислових ловів і керівництво ними, що зробило б працю рибалок майже досконалою.

Підходячи до підводних течій з точки зору джерел електроенергії, треба сказати, що розвідка таких течій у відкритому морі, де вони найбільш сталі, може дати конкретні результати.

Але тут необхідно мати на увазі, що кількість небезпек, які чатують на людину під водою в цих глибинах, значно зростає і що акули та подібні до них хижаки можуть накоїти багато біди, коли недооцінити їхні сили.

Ось ті висновки, які ми зробили, спираючись на досвід останніх тижнів.

умма залишається за кормою, а «Форміка» іде все далі й далі у відкрите море. Зацікавлені розповідями Бенедетто та накуди, ми прямуємо до острова Гурум-Шаш — там провадяться лови акул. Ми хочемо зняти тубільців за роботою і ознайомитися з методами використання акулячої туші. А головне — ми збираємося спуститися під воду саме в тих місцях, де рибалки закидають сітки з своїх самбук. Тут ми сподіваємось зустріти акул різних видів та більших розмірів і перевірити, чи не відрізняється їх поведінка від звичайної. Одночасно маємо намір підстрелити кілька штук з підводної рушниці.

Букера охопила нетерплячка скоріше взятися до роботи, і він стурбовано розглядає обрій, де з'явилися передвісники «камші» — поривчастого вітру, який може поламати наші плани. Цей вітер несе з пустель Єгипту на південь хмари піску. Сірувата завіса поступово здіймається аж до неба, поки не закриє сонця, перетворивши його на блідий, ледве помітний диск.

Камші піднімається спочатку високо в небо, а потім скажено обрушується вниз… Море раптом змінює свій колір, закипає білими бурунами, ніби під ударами безжалісних батогів.

Крута хвиля починає бавитись «Формікою», але, на наше щастя, вітер дме з корму і навіть допомагає нам швидше подолати останні десятки миль, що залишилися до Острова Акул.

У певні пори року навколо Гурум-Шашу збирається сила-силенна акул, вода аж кипить від ударів їхніх хвостів. В цей час тубільці перетинають море в різних напрямках важкими сітками, і тонни переляканої риби знаходять там свій кінець.

Надвечір десятки найрізноманітніших човнів виходять з острова в море і закидають сітки, прив'язані кінцями до козячих бурдюків.

Минає трохи часу, і море вкривається якимись химерними, непомірно роздутими тваринами з козячою шерстю, із задраними догори лапами. Цілу ніч їх гойдає хвиля. На світанку сітки виймають. В їхніх чарунках заплутались акули різних розмірів, більшість з них мертві.

Акулу піднімають на борт, і тушу розбирають гострим ножем. Спритні руки майстрів обережно виймають печінку — головну ціль лову. Акулячу печінку складають у бочонки, герметично закупорюють і відправляють V Массауа. Звідти вона йде на фармацевтичні заводи як сировина для виготовлення чудодійного концентрату вітаміну «А». Решту туші в'ялять, трохи присоливши та розкидавши на піску проти сонця.

З глибоким зацікавленням оглядаємо цю єдину в своєму роді виставку. Прибережний пісок вкритий акулячими плавцями (розтерті на порошок, вони вживаються як збудливий засіб і користуються великим попитом у країнах Сходу) та велетенськими головами: тут і довгасті черепи голубих акул, і масивні голови «тигрів», страхітливі пащі риби-молота і приголомшуюча, фантастична голова риби-пили.

Сама пила складає третину довжини всього тіла риби і вживається не для захисту або нападу, як можна було б подумати, а як лопата. Риба-пила споживає маленьких рибок та інших дрібних морських тварин, що живуть на дні в мулі або серед водоростей. Пила — це своєрідний важіль, яким риба підважує рослини та грунт, так що їжа ледве не сама запливає в горлянку їй.

Можливо, ми на власні очі побачили б рибу-пилу за обідом, якби не камші. Він так розгойдав хвилі, що пісок та грязюка зовсім скаламутили воду і занурюватись не варто було. Ми чекали добу, але марно. Вітру вже не було, але море ще не прояснилося. Чекати далі ми не мали змоги: закінчувались останні дні перебування експедиції в Червоному морі, і ми берегли кожну хвилину.

Хмари чайок, галасуючи, носяться над водою.

— Ловлять сардин.

— Де це ти бачив у сардин триметрові плавці?

— Які плавці?

— Отаке, хіба ти не помітив он там на поверхні?

Раптом Вайлаті схоплюється на ноги. Чорт забирай!

Коли це й справді плавці, то ми зустріли щось надзвичайно велике! Може, кашалоти? Славетні кашалоти Червоного моря! Відколи ми тут, тільки й чуємо