Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Давній порядок і Революція, Алексіс де Токвіль 📚 - Українською

Читати книгу - "Давній порядок і Революція, Алексіс де Токвіль"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давній порядок і Революція" автора Алексіс де Токвіль. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 74
Перейти на сторінку:
З протоколів чатової команди видно, що в таких випадках уночі оточували підозрілі села, на світанку заходили до осель і затримували там визначених заздалегідь селян, причому не було й мови про якісь особливі повноваження. Людина, заарештована в такий спосіб, часто-густо довго залишалася у в'язниці, перш ніж постати перед своїм суддею, хоча едикти вимагали, аби звинувачуваний був допитаний протягом двадцяти чотирьох годин. Ця постанова була така сама формальна й дотримувалися її так само мало, як і в наші дні.

Ось яким чином лагідний уряд, який міцно тримався, день у день підносив народові кодекс злочинності, найпридатніший для часів Революції та найзручніший для тиранії. Це відбувалося безперервно, й давній порядок до кінця своїх днів давав нижчим класам це небезпечне виховання. У цьому плані навіть Тюрґо ретельно дотримувався прикладу своїх попередників. Коли 1775 року його нові хлібні закони викликали опір у Парламенті та повстання в селах, він попросив у короля розпорядження, яке, усуваючи суди, віддавало бунтарів юрисдикції польового трибуналу, «який,— оголошував ордонанс,— переважно призначався для придушення народних повстань, коли корисно є швидко показати приклад». Але цього замало: всі селяни, які йшли кудись із своєї парафії, не запасшись посвідкою, підписаною священиком та синдиком, мали переслідуватися, затримуватись і віддаватися до польового трибуналу, як волоцюги.



Щоправда, якщо в монархії XVIII століття форми правління викликали жах, то насправді покарання майже завше було помірковане. Тоді воліли вселяти страх, а не завдавати страждань; або, достоту кажучи, свавілля та насильства дотримувалися за звичкою, а за темпераментом схилялися до м'якості. Але від цього тільки зміцнювалася прихильність до такого спрощеного судочинства. Що м'якішим було покарання, то легше забувався той спосіб, у який воно робилося. М'якість вироку заступала собою весь жах процедури.



Спираючись на факти, я наважуюсь твердити, що багато з прийомів, що їх застосовував революційний уряд, мали своїми прецедентами та взірцями ті заходи, яких уживалося стосовно простих людей в останні два століття монархії. Старий порядок надав Революції багато із своїх форм, а вона додала до них тільки суворість свого духу.



Розділ VII. Про те, що політичній революції передував великий адміністративний переворот і про наслідки цього факту

Форма правління залишалася ще незаторкнутою в той час, коли більшість другорядних законів, що визначають становище окремих осіб та адміністративну діяльність, уже були скасовані або видозмінені.



Усунення цехів і їхнє часткове та неповне відновлення глибоко сколихнули всі колишні взаємовідносини між господарем і робітником. Ці взаємовідносини не тільки змінилися, а й водночас стали неміцними та примусовими. Поліційна влада господарів була знищена, а урядове опікунство — ще не влаштоване, і майстеровий потрапив у незручне й невизначене становище між урядом та господарем, не знав добре, хто з них може заступитися за нього й зобов'язаний його дисциплінувати. Цей гнітючий і анархічний стан, у якому враз опинився нижчий клас міського населення, призвів до важливих наслідків, коли народ знову почав з'являтися на політичній арені.



За рік до Революції королівський едикт потряс усі організації правосуддя; багато юрисдикцій було створено наново, безліч інших скасовано, й усі правила про розмежування різних відомств зазнали змін.



Але, як я вже сказав у іншому місці, у Франції кількість осіб, які займалися практикою правосуддя чи втіленням судових вироків, була величезною. Власне, вся буржуазія мала більш чи менш близьке відношення до судових установ. Отже, едикт ураз похитнув суспільне й майнове становище кількох тисяч родин, замінивши його чимось новим і тимчасовим. Не менше незручностей створив він і позивачам, які внаслідок цього судового перевороту навряд чи могли розшукати потрібний для них закон і компетентний суд.



Особливо ж те докорінне перетворення, якого 1787 року зазнала адміністрація в повному сенсі, не тільки внесло безлад у державні справи, а схвилювало всіх громадян навіть у їхньому приватному житті.



Я вже вів мову про те, що у фінансово-податкових округах, цебто на просторі майже трьох чвертей Франції, всі адміністративні справи кожної губернії були доручені одній особі — інтендантові, який діяв не тільки безконтрольно, а навіть без участі будь-якого дорадчого органу.



1787 року поруч із цим інтендантом було поставлено провінційні збори, які й зробилися дійсним заправилом провінції. Так само в кожному селі виборне управління посіло місце колишніх парафіяльних зборів, а в більшості випадків — і синдиків.



Законодавство, яке так дуже розходилося з тим, що передувало йому, й так різко змінювало не тільки порядок справ, а й відносне становище окремих осіб, мусило бути застосоване скрізь водночас і майже в однаковий спосіб, без будь-якої уваги до колишніх звичаїв та особливого становища провінцій: ось якою мірою об'єднавчий дух Революції вже оволодів тим старим урядом, що його Революція мала повалити.



Тоді стало зрозуміло, яку важливу роль у долі політичних інституцій відіграє звичка, й наскільки легше люди обходяться за допомогою темних і заплутаних законів, практика яких їм давно відома, ніж за допомогою простішого законодавства, яке для них нове.



За давнього порядку у Франції існували всілякі види влади, що видозмінювалися до безмежності по окремих провінціях, і жоден з яких не мав точних і добре відомих меж, тож коло дій кожного з них завше поділялося ним з багатьма іншими. Врешті-решт, однак, у справах налагодився постійний і досить зручний порядок; тимчасом як нові види влади, бувши порівняно нечисленними, ретельно розмежованими й схожими один на одного, проте, одразу ж зіштовхнулися й перемішалися між собою, утворюючи величезну плутанину й часто знесилюючи один одного.



Втім, новий закон мав велику ваду, якої самої було достатньо, принаймні попервах, щоб обтяжити його втілення: всі створені ним види влади мали колегіальний характер.



Стара монархія за всіх часів знала тільки два способи управління: в тих місцях, де адміністрація перебувала в руках однієї людини, ця остання діяла без допомоги будь-яких зборів; навпаки, там, де існували збори, як у фінансово-податкових округах або в містах, виконавча влада не доручалася нікому окремо: збори не тільки керували й спостерігали за адміністрацією, а й виконували адміністративні функції безпосередньо або за посередництвом тимчасових комісій, що призначалися ними.



А що відомими були тільки ці два способи дії, то, тільки-но відкинутий був один з них, прийняли інший. Досить дивно, що в середовищі такого освіченого суспільства, де, до речі, державна адміністрація вже з давніх-давен відігравала таку велику роль, ніколи не замислювалися над тим, щоб поєднати обидві системи й встановити, хоча й не роз'єднання, але відмінність між виконавчою владою, з одного

1 ... 54 55 56 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давній порядок і Революція, Алексіс де Токвіль», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давній порядок і Революція, Алексіс де Токвіль"