Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Розділ 32. Почну я з вас

На годиннику була третя година ночі, коли Ліза опинилася у своїй кімнаті. Вірніше сказати, не у своїй, звичайно, а в тій, яку їй виділили як гості замку. Міранда мала зайняти суміжну, але її поки що не було — вона взялася допомогти Освальдові вирішити проблему з електрикою.

Якщо вже так вийшло, що Лізі довелося залишитися в замку на ніч, вона вирішила, що буде правильно все ж таки поспати хоча б трохи. День видався божевільним, а завтра ще один, який обіцяв стати не менш бурхливим. Вона переодяглася в "нічний костюм Снігуроньки", який за її задумом чудово підходив на роль нічної сорочки, і пішла в ліжко.

Не встигла її голова торкнутися подушки, як з'явилося стійке відчуття, ніби прийшло повідомлення на телефон. Ліза не чула звичного сигналу від месенджера, але була впевнена, що Елізабет вийшла на зв'язок. Хоча чому вона дивується? Їхній зв'язок ментальний — їм не потрібні месенджери, але за звичкою Ліза все ж таки взяла в руки смартфон — їй так було простіше.

На екрані вже світилося повідомлення:

Лізо, ще не спиш?

Ні. А ти?

Вже лежу у ліжку, але мені не спиться. Я все думала й думала над твоїми словами і все-таки наважилася.

Ти про що?

Про свій дар. Напевно, ти маєш рацію — його треба розвивати.

З Лізи від радості за сестру весь сон злетів.

Правильно! Молодець! Не можна закопувати талант у землю.

Думаю спробувати вступити до столичної академії. Там є факультет для медіумів.

Оце так! У вас є ВНЗ, де навчають студентів з паранормальними здібностями? Круто!

Ось тільки нічого не вийде, якщо заручинам все ж таки не вдасться запобігти. Почнуться приготування до весілля, і про навчання доведеться забути. Лізо, вся надія на тебе. Як твій план? Спрацював? Брайан близький до того, щоб відмовитися від заручин?

Ех, поки що нічим було порадувати сестру. Все пішло не зовсім за планом. Вірніше, зовсім не за планом. Брайан виявився підступним і віроломним — застосував заборонений прийом. Ух, яка Ліза була на нього сердита! Але й вона молодець — попалася на такий примітивний хід. Але нічого, вона неодмінно відіграється!

Я працюю над цим. Ми маємо ще в запасі кілька годин. Все має вийти.

Лізо, ти й не уявляєш, яка я буду вдячна, якщо позбавиш мене нареченого. А за риторику не хвилюйся. Я передивилася твій конспект — до заліку готова.

У вихорі останніх запаморочливих подій Ліза навіть трохи забула про підступного Котова та його причіпки. Але якщо Елізабет дійсно вдасться здати залік — це буде справжнє свято. Ліза повернеться додому, а в неї вже немає боргів у навчанні. Просто супер!

Дякую, сестричко! Дуже виручиш! А коли ми влаштуємо зворотний обмін?

Найкращий час — завтра опівночі. Будь у цей час біля портального дзеркала. Я розповім, що робити.

Ліза попрощалася з сестрою та відклала смартфон. Отже, вона має в запасі менше доби. Поспить годинки чотири, розробить новий план дій і візьметься за його реалізацію.

Вона збиралася задути свічки, зручно влаштуватися в ліжку і в ту ж хвилину відключитися, але не так сталося як гадалося — у двері постукали. Хто б це міг бути? Міранда? Їхні кімнати хоч і були суміжними, але до покоїв компаньйонки можна було зайти з коридору, не лише з кімнати Лізи.

Вона зіскочила з ліжка, підійшла до дверей і злегка прочинила їх — настільки, щоб просунути в щілину голову. І добре, що лише її, бо нічним гостем виявилася аж ніяк не Міранда, а Брайан з канделябром у руках.

Незважаючи на те, що Ліза ховалася за дверима, віконтові вдалося частково роздивитися її костюм Снігуроньки. Відчувалося, що образ справив на нього незабутнє враження. Погляд залип на мереживах. Але це не завадило Брайану поцікавитися з нотками обурення.

— Ви що, лягли спати?

Дивне питання, враховуючи, що зараз глибока ніч.

— Звичайно.

— Але медіуми не повинні спати передноворічної ночі, — безапеляційно заявив Брайан.

Це ще що за новини?

— Чому?

— Вже все готове.

Ліза відчула легке збентеження. Що там у Брайана готове о четвертій годині ночі?

— Одягайтесь і ходіть зі мною. Я вам усе покажу і розкажу, — сказав він.

Ліза дивилася в його зелені очі, сповнені провокаційного блиску, і не розуміла, як слід вчинити.

— Ну, не хочете одягатися, тоді йдіть так, — тепер погляд став ще й іронічним, що, втім, не заважало віконтові продовжувати цілеспрямовано вивчати мережива на костюмі Снігуроньки.

Ні, більше жодних провокацій у Брайана не пройде!

— Ваша світлосте, я маю звичку спати ночами, а не гуляти замком, — Ліза збиралася зачинити перед його носом двері.

— Хіба ж можна пропустити таке дійство? — Брайан притримав двері. Куточок його рота піднявся в спокусливій посмішці. — До того ж, без вас воно не відбудеться. До речі, Освальд запевнив мене, що все до дрібних деталей дотримано.

— Про що мова?

— Про давню традицію нашого замку. Я думав, що ви про неї чули.

Ліза щосили боролося з цікавістю, але вона перемогла.

— Чула лише мигцем. Розкажіть.

— Я для цього і прийшов. Ходімо, — Брайан подав їй руку.

Ага. От у пеньюарі й піде.

— Зачекайте кілька хвилин, — вона зачинила двері. Треба ж їй таки переодягтися.

Щойно Ліза, змінивши вбрання, вийшла в коридор, Брайан підхопив її під руку і повів до сходів.

— За старих часів у замку існувала традиція, — почав він обіцяну розповідь. — У передноворічну ніч проводились сеанси ворожіння. Одну з кімнат прикрашали особливим чином. Вікна завішували темним оксамитом, запалювали свічки та ароматичні лампи. Для пророкування використовували кришталеву кулю та інші атрибути. Юні леді та джентльмени по черзі або групами заходили до цієї кімнати та брали участь у ритуалах, щоб дізнатися, що на них чекає наступного року.