Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Очікуваний результат: у мене на долоні за кілька хвилин злізла вся шкіра. Біль хоч і не дуже велика, але неприємна. Стільки лайки, скільки я почув щойно від Лорани, ще ніколи не чув. Адже ніяких зіль або лікувальних артефактів немає. Довелося рану на долоні обробити залишками ліків, які я прихопив із собою. Завтра перед роботою треба нанести спреєм синтетичну шкіру. Жаль, що вона тримається максимум добу. Але хоч під час роботи не страждатиму від болю.

Висновок: не варто наближатися до невідомих тварин, бо на цій планеті я не знаю жодного виду тварин, то не варто до них без скафандра наближатися в принципі.

Запис у журналі спостережень: день 185

Сьогодні я закінчив із першим підземним приміщенням, після чого заради перевірки загнав у нього планетохід і вибрався назад. Не дуже зручний гараж вийшов, але цілком нормальний. Ось тільки написати я хотів не про це.

Після закінчення сьогоднішніх робіт вирушив на  прогулянку до поселення нітірі. Перше, що мені впало в око, це те, що там було набагато більше нітірі, ніж минулого разу. Цього разу в поселенні не менше тисячі нітірі. Спочатку я стурбувався, що це прийшли за мною, але спостереження здалеку за допомогою бінокля дозволило мені заспокоїтися. Нові нітірі були  дітьми. А постерігавши  ще кілька годин, зрозумів, що це щось схоже на дитячий табір. І як я з самого початку цього не зрозумів? Адже в поселенні різні прості атракціони, які бачив і минулого разу, але чомусь не звернув на них уваги.

Набережна селища заставлена ​​шезлонгами дитячих розмірів і справді на кількох десятках лежали і загоряли дітлахи. Якщо вважати, що нітірі ростуть приблизно з такою ж швидкістю, як і люди, то дітлахам близько десяти років. І, до речі, вони всі дівчатка. Хлопчики грали трохи далі за селищем. Судячи з літаючих променів між ними, вони грали в якусь війну. Серед хлопчиків було двоє дорослих нітірі у військовій формі, які контролювали ігри. Більша частина дітей каталася на трьох кораблях неподалік берега. Я навіть ризикував бути знайденим, якщо серед них є маги. Так, я під керівництвом Лінгрета зробив артефакт відводу очей і звичайні нітірі не повинні мене помітити, але маги могли побачити мене і через маскування.

Коли сонце вже почало сідати, діти почали стягуватися в селище. У бінокль видно, що на вулиці для дітей встановлювали столи, мабуть, для вечері. Ось чого я не очікував, так це дитячого табору під боком.

Після повернення назад до планетохода замість відпочинку я засів за верстат для виробництва кількох сотень артефактів відводу очей. Діти істоти непередбачувані, і я не здивуюсь, якщо вони вирішать завітати до лісу, який відверто погано охороняють. Звичайно, шанси на те, що вони дійдуть до мене, не дуже високі, але краще убезпечити себе.

Усі артефакти будуть обладнані системою самозаряду. Добре, що магічний фон у повітрі у кілька разів більший, ніж у мертвому світі. Слабке відведення очей буде працювати постійно, і для роботи артефактів вистачатиме мани, що  поглинається з повітря. Але варто подолати слабке відведення очей, як включаться артефакти із середнім відведенням очей, а потім і з сильним. Якщо і це не допоможе, то має спрацювати сигналізація.

Збираюся працювати, доки не закінчу всі артефакти. Лінгрет стверджує, що система проста і має працювати без проблем. Головне — при собі носити спеціальний артефакт, щоб на мене не діяло відведення очей.

Запис у журналі спостережень: день 187

Я спізнився. Поспішав зробити якнайбільше артефактів і закінчив лише до вечора вчорашнього дня. Думав, сьогодні з ранку займуся встановленням артефактів, убезпечивши себе, але запізнився.

Ось зараз я пишу цей запис, а поруч на підлозі планетохода лежить несвідоме дівчисько нітірі. Паралельно мені доводиться вислуховувати ор з боку Сальміри та Лорани, які вважають, що я виродок, який б'є дітей. А ось некромант, що вийшов із артефакту на крики своїх співвітчизників, дивився на мене схвально. Що я ще міг зробити, коли після пробудження від сигналізації, побачив дівчинку, що пиляє сонячну панель на пляжі маленьким ножем? Я обережно підібрався до неї зі спини і натиснув на точку, яку мені показувала Лорана, на шиї. Дівчинка буквально за дві секунди знепритомніла. Правильно було б убити її, але, по-перше, я не вбивця, а по-друге, вона - дитина і в мене рука не підніметься вбити.

—  Заткнулися швидко! — крикнув на Міру та Лорану некромант. — Краще думайте, що робити. Я б для збереження таємниці вбив її і підняв як умертвіння. Он у неї ілери майже півсантиметра, магії буде достатньо для вищого умертвіння. Але ж ви, білі й пухнасті, не погодьтеся.

— Може, їй якось стерти пам'ять? — спитав я.

— Я цілитель і з пам'яттю не працюю, — сказала Лорана, все ще сяючи очима в моєму напрямку, — але Марло повинен знати.

— То чого стоїш, дурепа? Іди клич його, - сказав некромант. — Навіть я знаю: що більше часу минуло, то складніше з пам'яттю працювати. — Лорана з огидою подивилася на ментальний образ некроманта і зникла. Замість неї з'явився невідомий мені нітірі, ну як не відомий - саме він ставив мені тоді захист на пам'яті. Нітірі-менталіст.

— Чи зможеш стерти їй пам'ять за добу? - спитав я в нього.

— Можу, але скоріше всього не вистачить ментальної енергії. Гарантовано години зо три можу стерти, але потім пару днів треба буде відновлюватися, — відповів він.

А далі Марло приступив до роботи. Я навіть не намагався вникати у його роботу. Взагалі, маги розуму в основному працюють з маною і зовсім небагато з ментальною енергією, рідко хто з них спеціально вивчає магію розуму, засновану на ментальній енергії — вона набагато складніша. Але Марло не боявся труднощів і з самого початку робив упор саме на ментальну енергію. Завдяки цьому у нього її вдвічі більше, ніж у мага розуму такої ж сили, або разів у десять більше, ніж у звичайних магів нітірі. Тільки завдяки цьому можна розраховувати на хоч щось дієве з його боку.