Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

- Прокидайся, Соня, - Арнольд шепоче на вушко.

- Я заснула? - здогадуюсь, остаточно розплющивши очі.

- Так, вирубало тебе миттєво. Хоча ти мала намір прийняти душ.

– Скільки я проспала? - цікавлюся, але не повертаюсь до нього обличчям. Не можна.

- Годину, може трохи більше. Тобі було добре? - проходиться пальцями зверху вниз по моїй правій руці, коли пірнає під ковдру.

- Не треба, - благаю його, тому що я справді втомилася від сексу. Не думала, що це може бути настільки виснажливим заняттям.

- Не бійся, я не буду тебе трахати. Я просто хочу зрозуміти, тобі було добре чи я вкотре зробив щось не так? Сподобався експеримент із зав'язаними очима?
Точно, я була із зав'язаними очима, ось чому так гостро все відчувала і продовжую це робити.

– Це було незвично.

- Тобі взагалі все незвично, Зоя. Ти така ще недосвідчена і це мене шалено радує. Я обов'язково покажу тобі всі приємні боки. Але зараз мені справді час вставати, а ти можеш валятися в ліжечку хоч цілий день,- ніжно цілує в щічку, коли піднімається з ліжка.

- Сьогодні угода все ж таки відбудеться? - питаю прямо, хоч і не маю ніякого права його ревнувати, але думка того, що цей чоловік буде сьогодні з іншою мені неприємні.

- Відбудеться, Зоя, - відповідає потягуючись і демонструючи мені себе у всій красі.
Я ховаюся під ковдру, не хочу щоб він бачив, як злюся. Але від нього нічого не приховати.

- Мені подобається твої ревнощі, дитинко.

- Я не ревную, - бурчу у відповідь.

– Я бачу, Зоя. Ти так і не відповіла на моє запитання: "Тобі було добре?"

- І не відповім.
Знаю, що посміхнувся, та не бачу. Лише чую кроки, що віддаляються, а потім як у душі починає литися вода.
Я так само лежу накрита з головою ковдрою.
Арнольд уже вийшов з душу, напевно, встиг переодягнутися, а я так само вдаю, що сплю.

- Тобі сніданок замовити чи сама? - Запитує, але я не відповідаю.

- Зой.

Я сплю, я заснула! Все! Нехай уже звалить і дасть мені спокій. Мені треба багато чого обміркувати. Особливо те, що сталося між нами. А взагалі я не хочу, щоб йшов! Дурна! Ідіотка! Не можна так! Не можна!

- Зоя, - вже строгіше кличе і тягне на себе ковдру, намагаючись мене дістати з кокона, в який я сховалася.

- Що з тобою?

- Нічого. Все добре.

- Ти впевнена?

- Так. Іди.

- Я повернуся і ми обов'язково повторимо, - нахабно заявляє, чим мене бісить! Який самовпевнений! Одягнений з голочки - костюм, годинник, волосся покладено. Звісно, ​​як такого не захотіти! Боже, куди взагалі звернули мої думки!

- Не повторимо, Арнольд. Ні. Віддай ковдру! - Вимагаю, і вириваю все ж таки з його рук.

- Повторимо, і ти це знаєш, - проводить долонею по моїй щоці.

– Ні.

- Послухай дівчину і зроби все навпаки, так? - кладе великий палець на мої губи, трохи відтягуючи нижню.

- Ні, це ні!
Відповіді не було, лише поцілунок, що зносить всі перепони.

- Я не помилився в тобі, Зоя, - каже, коли відривається від моїх губ, які ще горять.

- Я ніколи не перейду на твій темний бік. Я не стану твоєю іграшкою.

- Ти просто станеш моєю, - відповідає, піднімається і виходить за двері. Навіть не попрощавшись.