Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

На самому вході, вже всередині, Єсенія зупинилася і кивнула на дзеркало, явно для фотографій. Я моментально завмираю, але так як мене все ще тримає за руку Мира, надовго зупинитися не вийшло.

Кілька фотографій, на яких намагаюся розслабитися і заспокоїтися. Потім разом вибираємо фото і дівчата шлють їх своїм чоловікам, яким точно говорили, що не поїдуть в клуб. Хоча фотки, звичайно, ще більше повинні їх змотивувати приїхати. Навіщо ми це робили - я не розуміла, але дівчата спробували пояснити, що це для мого ж щастя. Єсеня, заблокувавши телефон, посміхнулася:

- Засікаємо час, дівчата, - голосно, крізь музику говорить. Потім киває на бар. - У нас є час на пару коктейлів і навіть трохи потанцювати.

Я ніколи не була до цього в клубах, але атмосфера мене бентежила. Дуже шумно, голосно, ледь чує і розуміє бармен, що саме хочеш замовити. Йому, до речі, Дашка замовляє п'ять якихось моторошно зелених палаючих коктейлів. Бачачи, як впевнено дівчата випивають, я сміливо, за допомогою Женьки поруч, тягну солодко-кислий теплий коктейль з чимось явно високоградусним. Всередині все теплішає, поки рідина розливається по організму і я посміхаюся, коли Женя запитує про моє самопочуття.

- Все добре, - трохи нахилившись, вимовила я. Дівчина кивнула, закинула передні пасма назад і прикусила губу.

- Значить, увірвемося? Дівчата вже пішли! - Мира киває на Єсенію і Дашу, які плавно танцювали вже на танцполі. Дівчина спритно чіпляє мене під руку і ми йдемо танцювати.

З кожною хвилиною, алкоголь все більше розслабляв тіло і думки, з кожною миттю, ставало все легше і легше... Поруч постійно зі мною хтось знаходився, тому й було так спокійно... Мирослава майже постійно тримала за руку і саме вона розпалила мене танцювати в перші хвилини.

Час перетворився на густу патоку, в голові п'яний туман, який змушував не думати про сором і збентеження, та й вірилося більше в те, що я танцюю добре, а не в те, що у мене щось не виходить. Дуже приємно було розчинятися в танці, відчуваючи себе досить красивою і бажаною. Я помічаю поруч Дашу з коктейлями в руках - вони цікаві, різнокольорові і прикрашені полуницею і лаймом. Дівчина віддає нам з Мирою по коктейлю і йде ще до Єсенії і Женьки, у яких вже теж є напої в руках.

- Можеш не поспішати пити його, він дуже солодкий, - Мира це кричить мені у вухо.

Я тільки киваю.

Коктейль теж міцний, але з приємною солодкістю полуниці і кислинкою лайму. Приємно розслабляє, теж, я навіть майже не відчуваю міцності, на відміну від першого ковтка.

Приблизно на середині коктейлю я різко втратила всіх з поля зору і злякано стала озиратися. І, незважаючи на це, швидко знаходжу тонку фігурку Єсенії, але вона була вже не одна. Впритул до неї стояв її гарний чоловік, щось з посмішкою шепочучи їй у вухо. На його долоні був намотаний її хвіст, але дівчині не було боляче, вона посміхалася, вільні пальці м'яко вели по сорочці вгору, обвели шию чоловіка.

Але я не встигла додивитися, чим все закінчилося, хоч і страшенно хотілося.

- Неймовірно гарна пара, правда? - вухо обпалює гаряче дихання чоловіка. Я відчуваю спиною його жар, запах окутує солодко, перед очима все пливе від раптової хвилі збудження. Це ж треба ж, він і правда тут, якщо, звичайно, у мене не галюцинації.

Мовчки киваю, але вже не бачу нічого, прикривши очі.

- От тільки, я не можу дивитися ні на кого, крім тебе, - додає чоловік у вухо. Я відчуваю під грудьми його широку долоню, вона притискає до сильного тіла спиною, а губи невагомо торкаються моєї шиї.

- Мені здається, це трохи не твоє місце, - чоловік знову обпікає моє вушко. - Ми вас забираємо.

Ймовірно, приїхали всі чоловіки дівчат. Все ж не могли вони залишити нас тут на всю ніч, та й... Ніхто не проти. Коли ми з Киром опиняємося біля того самого дзеркала, там ще стоять Віталій з Дашею і Григорій з Мирою. Дівчата відходять від чоловіків і ми втрьох, хихикаючи підступно - так, сміялася і я п'яненько - спустилися на вулицю. Десь через хвилину нас наздогнали і Женя з Єсенєю, які теж відразу підійшли до нас.

- Мене посварили, - каже Єсенія, але по її блиску в очах і стертій помаді зрозуміло, що це було приємно.

- А ну не перебільшуй, сонце! - Олександр вказав на дружину пальцем і сщурився жартівливо. Чоловіки курили поруч з нами.

- Тільки ви можете п'яні вичитувати нас за це ж саме! - Мирослава розсміялася, притискаючись до Гриші. Я посміхнулася, стоячи поруч з Дашею. У них у всіх дуже приємні і чарівні відносини.

- Ром залишився? - згадує Даша. - Поїхали допивати?

- Точно! Все, хлопчики, сьогодні вам не судилося попліткувати про нас! - Женька підходить до великого джипу, в якому ми приїхали.

- Як шкода, що і нам - про них! - Єсенія реготнула. Потім повернулася до Кирила і дуже провокаційно посміхнулася. - А ти тут що забув?

- Я тут забув, напевно, скромну дівчину Лілі, яка зараз сміється на всі ваші шпильки, - Кир хмикнув, розсмішивши всіх. - А ще ви її опоїли!

- Ну-ну, милий, я нікого не поїла, у мене три свідки! - Єсенія підморгнула мені.

- Які, при потребі доведуть на повному серйозі, що ти в даний момент на Марсі, а не переді мною, ага, - Кирило простягнув мені долоню, і я взялася за неї, щоб впевненіше стояти на ногах.

- Жіночка, а-ну, сідай в машину! - Саша забрав свою дівчинку і впихнув у джип. - Думаю, помістимося і так, не викликай нікого, Віт, - кричить він вже на вулицю.

Отже, сідали ми в одну машину з гучним сміхом, з коментарями про те, що у кожного є автопарк, але чекати ніхто не хотів, потрібно обов'язково догнатися міцним і смачним допінгом. Звісно, чоловіки всі взяли на коліна до себе своїх дружин, а я опинилася скраю на колінах Кира, який дуже навіть по-свійськи обхопив мою талію так міцно, що я попереком відчула його міцні м'язи живота.

- Так, тільки не цілуватися, не псуйте мені дитину! - Женька, що сидить поруч зі мною, хихикнула.