Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

******************************************************************************

Час пролітав непомітно. Ось вже  десять днів, як я живу зі своїм чоловіком. Я дізналася багато чого про його життя. Наприклад те, що всі чоловіки люблять розкидати шкарпетки по квартирі.  Як виявилося, це просто якийсь ритуал.  Напевно, якщо заглянути під ліжко будь-якого чоловіка-холостяка, то можна знайти свої подарунки долі.  Вадим любив їсти три рази на день, при тому, що мені цілком вистачало двох разів.  І ми постійно сперечалися з цього приводу. 

Я навіть намагалася пару разів приготувати йому смачну вечерю, коли він затримувався на роботі.  Але скажу чесно - мої кулінарні здібності не надто високого рівня, і це ще, м'яко кажучи.

З самого дитинства у мене завжди був інтерес до приготування. Спостерігаючи як моя бабуся випікає просто кулінарні шедеври, мені завжди хотілося за нею повторювати ці операції з їжею.  Але проблеми починалися ще на самому початку ... Першого разу  коли потрібно було замішувати тісто, все начебто йшло за планом, і тільки варто було бабусі відвернутися на хвилинку, як у мене впала ложка, я за нею нахилилася, щоб підняти з підлоги, в цей час моє волосся потрапило  в  тарілку з ще рідким тістом ... Побачивши це, я почала метушитися, рукою ненавмисно зачепила тарілку, вона впала на підлогу, таким чином вся кухня вже була в рідкій рідині. 
Послизнувшись, я зачепила рукою качалку яка лежала на столі, а та своєю чергою  зачепила  борошно.Коли моя бабуся повернулася  через хвилину та  зайшла  на кухню, то застала мене всю вкриту борошном, але найголовніше - я сміялася, надривала живіт так, що у бабусі  просто не вистачило сил на мене злитися. Вона сказала, що "терпіння і праця все перетруть". 

Напевно, місяців шість вона не пускала мене на святу святих. Тільки в ролі гостя, який вживає їжу. Потім ми вирішили спробувати ще раз.  Бабуся вирішила, що просто тісто не моє, а ось, наприклад, борщ може бути саме те, що потрібно.Ох, як вона помилялася... 

Все почалося з того, що з самого початку я не втримала  шматок м'яса і воно впало на  підлогу.Здавалося б, у бабусі повинен був бути вже перший дзвіночок, що продовжувати не варто. Але ні, ми продовжили. І я зламала ніж, дощечка  впала на підлогу з капустою і знову прикрасила підлогу кухні, а я  стерла собі всі  руки об тертку. Але, мушу визнати, я була вперта і все одно доробила все до кінця.  Такого смачного борщу як того дня я більше ніколи не їла. 

Але зараз я вирішила, що кохання творить чудеса. Ага наївна, наївна Олеся...  Я вирішила запекти м'ясо в духовці з картоплею, зробити теплий салат з телятиною та купити вина.  Я раділа вже тому, що на стадії магазину все пройшло більш-менш добре.  Притягнувши додому сумку з їжею, я почала оглядати кухню. У Вадима була вся нова техніка, якою я не вміла користуватися. На плитці замість ручок або перемикачів був сенсорний екран.
Ох, як я шаленіла... Я натискала спочатку по одній кнопці, плита мені сигналила, мигтіла, але нічогісінько не відбувалося. Потім я сказилася ще дужче та почала натискати всі кнопки, результат не змінився. 

Сходивши за ноутбуком, я знайшла цю модель плити в інтернеті та хвилин двадцять вчилася нею користуватися.  Ох, перший етап був подоланий.Спочатку я начистила картоплю, замаринувала м'ясо і тут виникла друга проблема - мені потрібен був деко, щоб його!!!  Обнишпоривши всі шафки, я його знайшла.  Поклавши весь вміст на нього, засунула його в духовку, почала розбиратися з телятиною. Поки я займалася салатом, з духовки почав валити дим... Відкривши її я ледве не задихнулася, клубки чорного диму летіли мені в очі... Ох, як було прикро... Картопля пригоріла, м'ясо було на підлозі в сирому вигляді... Всі мої надії тепер були пов'язані з салатом, але і тут все було не так добре. По-перше, до того часу як Вадим переступив поріг будинку, салат вже з теплого перетворився в холодний. А по-друге, м'ясо виявилося настільки жорстким, що його було нереально їсти. Ох, сказати те, що я була засмучена, нічого не сказати.

Вадим сміявся з того, у що я перетворила його кухню. Я, забившись у куток, плакала  та була вбита горем. Потім він мене заспокоював і говорив, що в будь-якій жінці повинен бути недолік. Напевно, мій це приготування. Я засмутилася ще більше. Він говорив, що я як маленька дівчинка, а потім обіймав мене і заспокоював. 

Щовечора у нас був гарячий секс, і Вадим все більше і більше поповнював мою скарбничку знаннями про це мистецтво. Він начебто був моїм провідником у світ задоволення та оргазмів, а потім ми обидва знесилені падали на ліжко і спали до ранку. 

*********************************************************************************